ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ СТАН СУЧАСНОГО ФІРМОНІМІКОНУ м. СКОЛЕ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).515-520Ключові слова:
еколінгвістика, фірмонім, фірмонімікон, онімна лексика, ономастикаАнотація
Стаття присвячена дослідженню еколінгвістичного аспекту українського фірмонімікону міста Сколе на сучасному етапі становлення та розвитку. Визначено проблемні зони українського ономастикону посттоталітарної доби, які стали наслідком глобалізаційних процесів, екстра- та інтралінгвальних передумов, а також відхиленням та недотриманням норм чинного «Українського правопису».
Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що важливим елементом дослідження мови в цілому є вивчення його еколінгвістичного aспекту. Адже естетика та культура слова – важливий елемент у формуванні історичної спадщини народу, демонстрація його уподобань, культури та пріоритетів розвитку.
Мета нашого дослідження полягає у вивченні еколінгвістичних особливостей онімного простору на прикладі міста Сколе, зокрема фірмонімікону сучасної доби.
Основними завданнями нашої статті є простежити тенденції розвитку українського фірмонімікону посттоталітарної доби.
У процесі аналізу онімної лексики ми дійшли висновку, що сучасний стан фірмонімікону міста Сколе формується під впливом національних особливостей мешканців, їхніх традицій, а також демонструє культурницькі вподобання народу. Проаналізовано фірмоніми міста Сколе, які формуються та функціонують на сучасному етапі розвитку суспіль-
ства. Зазначимо, що спостерігається тенденція до порушення чинних правописних норм. Зокрема, значний відсоток фірмонімів формується на базі неадаптованої до українськомовного середовища лексики. Інша група порушень спо- стерігається у застосуванні латини, або ж поєднання латини з кирилицею.
Український ономастичний простір посттоталітарної доби є одним із головних аспектів функціонування мови, без якого вона не може існувати.
Необхідно вкрай уважно ставитись до процесу утворення нових назв чи їхнього запозичення з інших мов. Адже це формує мовний світогляд суспільства, а також демонструє його культуру, рівень освіченості. Процес становлення, розвиток та функціонування власних назв має врегульовуватися як на мовному, так і на законодавчому рівні. Дієва мовна політика повинна забезпечувати та регулювати розбіжності у процесі становлення мовних одиниць.