РОМАН СЕРГІЯ СТЕПИ «ДЕРЕВО ДІРАКА»: ПОЕТИКА ЗАГОЛОВКА

Автор(и)

  • Олександра Ігнатович кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Ужгородського національного університету, Ужгород, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).535-541

Ключові слова:

заголовок, метафора, поетика, зміст, форма, роман, симетрія

Анотація

Сергій Степа – український письменник, котрий нині проживає в Угорщині. У національному літературному процесі митець знаний ще з кінця 80-х років ХХ століття. Із того часу його доробок перебуває в полі зору критиків, літературознавців, письменників (П. Скунць, Н. Ребрик, О. Талабірчук…). На початку ХХІ століття повість прозаїка «Не сьогодні, тільки вчора і завжди» перекладена О. Городецьким польською мовою. Роман С. Степи «Дерево Дірака» (2013) досліджується вперше.

Мета розвідки – простежити поетику заголовка роману «Дерево Дірака». Актуальність дослідження полягає в необхідності осягнення цілісної картини сучасного національного літературного процесу.

У статті визначено, що назва роману Сергія Степи «Дерево Дірака» належить до заголовків кульмінаційного типу і метафорична за суттю. Смислові навантаження, що несуть собою ці слова («Дерево, Дірака») – корелюються. Дерево сприймаємо як філософський символ упорядкованого часопростору, а ім’я фізика Дірака наштовхує нас до намагання людини пояснити принципи його влаштування. У поєднанні ці слова, як дві величини, створюють нове семантичне поле, до осмислення якого веде нас застосований у творі Сергієм Степою «принцип айсберга».

Форма заголовка: два слова, кожне з яких складається із шести букв. При цьому впадають в око алітерація (д, р) та асонанс (е, е, а, а), також візуально об’єднує слова велика буква Д, якою обидва — починаються. Ці елементи, окрім звукової «оркестровки», мовби відтіняють певну симетрію в змісті назви, що переростає водночас у симетрію вну- трішньотекстуальну, відображену в назвах частин, у розгортанні сюжету, у часопросторових координатах тощо. Саме ж дерево Дірака постає метафорою невідворотності закладеного вищими силами в долю людини і залишається відбит- ком на всьому, до чого торкнеться її рука. Епіграф твору і його назва встановлюють між собою діалог, коли читач розу- міє, що й марнота підвладна фатуму. Отже, зважаючи на форму, зміст, сутність заголовка, а також співвідношення його зі самим романом, можемо стверджувати, що книга Сергія Степи «Дерево Дірака» становить розгорнутий заголовок.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-06

Номер

Розділ

Літературознавство і фольклористика