ФЕНОМЕН НАРОДНОГО ПРАВОСЛАВ’Я ТА ЙОГО ВЕРБАЛІЗАЦІЯ В УСНІЙ СЛОВЕСНОСТІ

Анотація

Історично в Україні церква відігравала більшу роль у національному самовизначенні, ніж інші інституції. Народний світогляд позначений обрядовірством та забобонністю, що добре видно на прикладі фольклору, в яко- му давні язичницькі вірування переплелися з християнськими поглядами. Вивчення народної релігійності через фольклорні джерела є актуальним з погляду важливості поглиблення і розширення студій духовної сфери життя українців, їх світоглядних та ментальних рис, етичних та естетичних заснов, здобутків сучасної антропології. Метою статті є з’ясування поняття народного православ’я та особливостей його омовлення в уснопоетичній традиції українців, зокрема в межах певних жанрів, творів, сюжетики і тематики. Методика роботи має комплексний, міждисциплінарний характер, серед методів, за допомогою яких розкрито поставлену проблему, виокремлено аналітичний, синтетичний, порівняльний, культурно-історичний, а ще методи етноетики, антропології та етнопсихології.

Тексти народних казок зазвичай ілюструють певні біблійні сентенції, поради, максими. Біблійні оповіді трансформувалися в народні легенди, казки та притчі, обростали українськими реаліями, це зокрема оповіді про Соломона, про Йосифа і його братів, про Самсона. У духовних віршах представлено правила належної поведінки і засудження людських гріхів та пороків. Любов-милосердя поєднується в одне ціле зі справедливістю, це загально оцінне поняття «правди». Високо підноситься доброчинність як милосердно-діяльнісне відношення до ближнього.

У народній вірі важливою є Божа присутність і заступництво. Найчастіше заступниками виступають Ісус Христос, Мати Божа та святі, в уснословесних творах вони сприяють людям у житті та господарській діяльності (календар- но-обрядові, весільні та ін. пісні). Щира молитва, прохання, звернене до Бога, допомагає у вирішенні багатьох про- блем. Релігійними темами у фольклорі свого часу цікавилися П. Житецький, М. Сумцов, Х. Ящуржинський, М. Костомаров, Ю. Яворський, В. Гнатюк, М. Грушевський та ін., у наші часи – М. Гайдай, Л. Іванікова, Г. Разумцева, О. Кісь, О. Сироїд, М. Гримич та ін.