ЛІТЕРАТУРНО-ДІАЛЕКТНИЙ ДУАЛІЗМ НОВЕЛ В. СТЕФАНИКА

Автор(и)

  • Василь ҐРЕЩУК доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Ukraine

Ключові слова:

В. Стефаник, мовний дуалізм, покутський діалект

Анотація

У статті досліджено мову новел В. Стефаника в аспекті співвідношення в ній діалектного й літературностандартного компонентів. Як відомо, у мовознавстві існує лінгвістична дискусія про мовний дуалізм Стефаникових художніх творів. Одні вчені вважають, що новели написані покутським діалектом, а інші стверджують, що вони написані літературною мовою з використанням у мові персонажів покутського діалекту. Думки вчених із цього питання здебільшого ґрунтуються на принагідних спостереженнях та на дослідницький інтуїції, тому необхідний поглиблений аналіз текстів новел під зазначеним кутом зору, який ураховував би стан розвитку української літературної мови в Галичині кін. ХІХ – поч. ХХ ст. та кількісний аналіз масиву авторської мови та мови персонажів. У результаті дослідження встановлено, що українська літературна мова на західноукраїнських землях зазначеного періоду розви- валась як варіант загальнонаціональної літературної мови із опертям на південно-західні говори, тому багато мовних форм на той час були нормативними і діалектними їх можна вважати хіба щодо норм сучасної української літературної мови. Кількісний аналіз співвідношення авторської мови та мови персонажів засвідчив, що в усьому масиві мови новел авторська мова становить 36,96%, а мова персонажів – 63,04%. У більшості новел мова персонажів значно переважає авторську мову. Із загальної кількості 54 проаналізованих новел лише в 15 текстах авторська мова кількісно переважає мову персонажів. В окремих новелах авторська мова взагалі відсутня, а в низці інших вона обмежена кількома рядками. Для подальшого аналізу авторської мови та мови персонажів новели з погляду наявності в них діалектних одиниць розглянуто текст новели «Стратився», де кількість рядків авторської мови майже дорівнює числу рядків мови персонажів, який унаочнив літературностандартну основу авторської мови та діалектне підґрунтя мови персонажів. Отже, поглиблений аналіз співвідношення авторської мови та мови персонажів В. Стефаника з усією очевидністю засвідчив літературно-діалектний дуалізм художньої практики В. Стефаника: новеліст свої художні твори писав тогочасною українською літературною мовою, а в мові персонажів послуговувався покутським діалектом.

Посилання

Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. Т. 2. Українська мова. Київ: Наукова думка, 1977. 632 с.

Ґрещук В. Лінґвістичне стефаникознавство: здобутки і перспективи. Василь Ґрещук. Студії з українського мовознавства: Вибрані праці. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. С. 286–304.

Желехівський Є., Недільський С. Малоруско-німецкий словар. Т. І (А-О). Фотопередрук з після- словом Олекси Горбача. Мюнхен, 1982. 794 с.

Кобилянський Б.В. Діалект і літературна мова. Київ: Учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа», 1960. 276 с.

Сімович В. Граматика української мови. Друге видання з одмінами й додатками. Київ-Ляйпціґ: Українська накладня. Коломия – Winnipeg MAN, 1920. 584 с.

Словарь української мови / Упорядкував з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. І-IV. Київ 1907–1909. Репринтне видання. Київ: Вид-во «Довіра» – УНВЦ «Рідна мова», 1997.

Смаль-Стоцький С., Ґартнер Ф. Граматика української мови. Третє перероблене видання. Відень, 1914. 202 с.

Юрій Федькович: Словопокажчик мови творів письменника. Чернівці: Місто, 2004. 184 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-05-01