ЛІНГВОЦИНІЗМ ТРАДИЦІЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ З ПОЗИЦІЙ СУЧАСНИХ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ НОРМ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.2.(46).98-104Ключові слова:
комунікативний процес, еколінгвістика, лінгвоцинізми, обсценна лексика, фразеологія, булінгАнотація
У статті проаналізовано становлення і розвиток нової лінгвістичної дисципліни еколінгвістики, з’ясовано досягнення зарубіжних та українських лінгвістів у цій царині. Дослідники вивчають мову як комунікативний процес між членами суспільства й аналізують стан мови у синхронії, активно працюють у цій сфері й помічають такі негативні тенденції нашого мовлення, як жаргонізацію, примітивізацію, десемантизацію, мовну агресію, лінгвоцинізм, стилістичне зниження та загальну деформацію комунікативної сфери. Лінгвісти та культурологи звертають увагу на те, що сьогодні обсценна лексика присутня у всіх сферах суспільного життя українців. Порушення мовних та культурних стандартів у публічному спілкуванні мовців міститься у вербальних текстах (усних та письмових) і невербальних зо- браженнях (малюнки, графіті, жести, скульптура). Така комунікація, безумовно, спричиняє зниження якості мови як ціннісної системи, деградацію мовного колективу, ріст агресивності та несприйняття думки співрозмовника чи опо- нента.
Наслідком опрацювання обсценної лексики в комунікативному процесі стала поява терміну лінгвоцинізм на озна- ку мовних одиниць, які демонстративно виражають зневажливе ставлення до загальноприйнятних норм суспільної мо- ралі. Лінгвоцинізм – це надзвичайно небезпечне суспільне явище, оскільки розмиває моральні норми, зміщує змістові акценти, змінює традиційні уявлення.
Особливу увагу зосереджено на українських фразеологізмах, які позиціонуються як скарбниця української ду- ховності. При опрацюванні традиційної фразеології помітно, що фраземи, які введені до загальноукраїнських фразе- ологічних словників, більш пристойні й витримані в межах мовного стандарту, аніж ті, що фіксуються в діалектних словниках.
У цьому руслі акцентовано увагу на важливості вибору учителем для спілкування з учнем таких висловлювань, які б не образили, не принизили – уникнення лінгвоцинізму в комунікативному процесі, безумовно, сприятиме подальшій гуманізації українського суспільства.
Посилання
Голуб Н. Риторика у вищій школі: монографія. Черкаси, 2008. 400 с.
Доброльожа Г. Красне слово – як золотий ключ. Постійні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій: словник. Житомир, 2003. 160 с.
Доброльожа Г. Фразеологічний словник говірок Житомирщини: словник. Житомир, 2010. 404 с.
Жельвис В. Поле брани: Сквернословие как социальная проблема в языках и культурах мира. Москва, 2001. 356 с.
Закон України «Про освіту» (2017). URL: ttps://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19 (дата звернення: 12.10.2021).
Коваленко Н. Фразеологічний словник подільських і суміжних говірок: словник. Кам’янець- Подільський, 2019. 412 с.
Нова українська школа. Навчальна програма (2019). URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska- shkola (дата звернення: 12.10.2021).
Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава, 2006. 716 с.
Сковородников А. К определению термина «лингвоцинизм». Мир русского слова. 2014. № 3. С. 48–
Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників: словник.
Київ, 2008. 454 с.
Тараненко К. Явище лінгвоцинізму з позицій еколінгвістики. Український смисл. 2019. № 1. С. 113–121.
Ужченко В., Ужченко Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донба- су: словник. Луганськ, 2002. 263 с.
Чабаненко В. Гартоване слово. Постійні порівняння в говірках Нижньої Наддніпрянщини: словник. Запоріжжя, 1995. 65 с.
Haugen E. The Ecology of language. Essays by Einar Haugen. Stanford: Stanford University Press, 1972. С. 325–339. URL: https://www.hisour.com/ru/ecolinguistics-49423 (дата звернення: 12.10.2021).
