КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ НАЗВИ ОСІННЬОГО ЦИКЛУ В УКРАЇНСЬКИХ ЗАКАРПАТСЬКИХ ГОВІРКАХ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.2.(46).139-144Ключові слова:
календарно-обрядова лексика, лексико-семантична група, лексема, мотивація, українські закарпатські говіркиАнотація
Календарно-обрядова лексика як особливий елемент існування людини завжди привертала увагу етнографів, лінгвістів, оскільки в ній можна простежити матеріальну й духовну культуру людства, виявити соціально- економічні умови, спадковість поколінь, споконвічні міжетнічні зв’язки. Проте досі не вивчені мовні явища, які презентують календарно-обрядову лексику в закарпатських говірках. У пропонованій статті подаємо спостереження над календарно-обрядовими назвами осіннього циклу в українських закарпатських говірках, зокрема аналізуємо семи на означення 6 церковних осінніх свят. Звертаємо увагу на їх компонентний склад, лексико-граматичну характеристику та внутрішню форму. Також простежуємо наявність чи відсутність зафіксованої лексики в інших українських говорах та в українській літературній мові.
Закарпатські говірки, як відомо, належать до системи говірок давньої формації, отже, зберігають реліктові яви- ща, архаїчні риси, але водночас містять і порівняно нові нашарування, зумовлені географічним розташуванням говір- кового масиву та іншими позалінгвальними мотивами.
Як видно із зібраної нами лексики, календарно-обрядова лексика характеризується широкою варіантністю. Заслуговує на увагу словотвір християнських назв у закарпатських говірках. Чимало календарно-обрядової лек-
сики, в основі яких лежать власні назви, повʼязані із законом мовленнєвої економії: Мú(ы)тр′а, Михáĭл′а, Михáл′а та ін. Невеликий відсоток назв належить до композитів: Главос′іки (ы), Главóс′ікы, Лагос′íкы, Главóс′ік, Главос′íка. Ці назви відрізняються переважно граматичними чи фонетичними особливостями.
Значна кількість назв мотивована біблійними подіями: Главос′іки (ы), Здвúгы Чéсного Хрестá, Здвúже(і)н′:а, Воздвижéн′і(и)йе, Воздвижéн′ійе Чéсного Хрестá, Покрóвы.
Деякі назви календарно-обрядових свят у закарпатських говірках збігаються з літературними відповідниками; окремі з них зафіксовані в інших говорах. Специфіка досліджуваної лексики також полягає в утворенні своєрідних фонетичних, словотвірних та лексичних варіантів, які свідчать про багатство української мови та про постійну потребу її глибокого вивчення.
Посилання
Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: у 2 т. Луцьк: Вежа, 2000.
Гуцульські говірки: Короткий словник / відп. ред. Я. Закревська. Львів, 1997. 232 с.
Ґоца Е. Назви календарно-обрядових свят у говірках Закарпаття. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Ужгород, 2019. Вип. 2 (42). С. 38-44.
Етимологічний словник української мови: в 7 т. / за ред. О.С. Мельничука. Київ: Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.
Кислашко О.П., Кислашко Я.О. Православні свята та народні звичаї. Київ: Грамота, 2003. 152 с.
Матіїв М.Д. Словник говірок центральної Бойківщини. Київ; Сімферополь: Ната, 2013. 602 с.
Миголинець О. Антропоніми у складі календарно-обрядових назв (на матеріалі закарпатських гові- рок). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Ужгород, 2021. Вип. 1 (45). С. 284-289.
Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови. Львів, 2008. 224 с.
Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: у 2 ч. Київ: Наукова думка, 1984.
Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Ра- хівського району Закарпатської області). Ужгород, 2005. 266 с.
Сабадош І.В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород: Ліра, 2008. 480 с.
Словник української мови: в 11т. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
Українська етнологія: Навчальний посібник / за ред. В. Борисенко. Київ: Либідь, 2007. 400 с.
Українські традиції / упор. О.В. Ковалевський. Харків: Фоліо, 2003. 573 с.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. Москва: Прогресс, 1964–1973. Т. 1–4.
Pavlešin Aleksa. Mali rječnik lemkivskog govora ukrajinskog jezika. Zagreb, 2007. 292 s.
