РОЛЬ КОНТЕКСТУ ПРИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ ЕНАНТІОСЕМІЇ

Автор(и)

  • Емілія НІКОЛАЄСКУ старший викладач кафедри східноєвропейських мов навчально-наукового центру мовної підготовки Національної академії Служби безпеки України, Київ, Ukraine

Ключові слова:

контекст, вербальний контекст, невербальний контекст, енантіосемія, енантіолексема

Анотація

У сучасній лінгвістиці простежується значний інтерес до дослідження контекстуальної художньої семантики, оскільки художній текст має велике смислове навантаження, наділений складною системою конотативних значень, містить додатковий імпліцитний зміст. Здатність лексичної системи французької мови збагачуватися шляхом розширення значення похідного слова, а також відсутність наукових праць, присвячених дослідженню художньої кон- текстуальної енантіосемії, ставить перед нами завдання її розгляду.

Мета роботи – визначити роль контексту при інтерпретації французької контекстуальної енантіосемії. Джерельною базою дослідження слугували франкомовні художні твори XX – початку XXI століть.

З’ясовано, що контекст відіграє основну роль при інтерпретації енантіосемії. Незнання контексту спричинює труднощі при розумінні окремих слів, словосполучень, фразеологізмів, речень, оскільки значення слова створює контекст, і контекст створює значення. Контекст дає можливість слову виявити свої приховані потенційні можливості, має виборчу й уточнюючу роль.

Ми розглядаємо енантіосемію не як недолік мови, а як один із факторів, що детермінує її розвиток, зокрема кон- текстуальні прирости смислу. Енантіосемія як одне з джерел поляризації значення є, з одного боку, вираженням мовної економії, а з іншого, – наповнює мовні одиниці новим, часом незвичайним і несподіваним, лексичним і граматичним змістом, передаючи діаметрально протилежні внутрішньослівні номінативні значення або емоційно-оцінні конотації.

Встановлено, що у художніх творах французької мови явище енантіосемії не є дуже поширеним й мовлення персонажів не багате на загальномовні та контекстуальні енантіолексеми, однак, вони є яскравою ознакою мовостилю французьких письменників.

У франкомовних художніх творах XX – початку XXI століть контекстуальна енантіосемія частіше зустрічається в мікроконтексті, макроконтексті, вербальному та невербальному контекстах та їх підвидах; контекст не завжди уточнює значення слова, іноді в контексті твору виникає гра слів, яка розширює значення слова, внаслідок чого ви- словлення отримує гумористичний, іронічній ефект; у художніх творах французької мови зустрічається номінативна й емоційно-оцінна експресивна енантіосемія; основними шляхами творення енантіосемії є: конверсія, конотація, слова загального значення; відповідно, основними видами контекстуальної енантіосемії є: конверсиви, конотативи, асоці- ативи. Енантіосемічна лексика, у досліджених художніх текстах, найчастіше представлена дієсловами, іменниками, прикметниками, прислівниками і вигуками.

Посилання

Амосова H.H. Основы английской фразеологии. Ленинград: ЛГУ, 1963. 208 с.

Амосова Н.Н. О синтаксическом контексте. Лексикографический сборник. 1962. № 5. С. 36–45.

Будагов Р.А. Слово и его значение: научно-популярный очерк. Ленинград: Ленинградский универ- ситет, 1947. 64 с.

Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. Mосква: Государственное социально- экономическое издательство, 1937. 410 с.

Горелов И.Н. Энантиосемия как экстремальный семантический сдвиг. Психолингвистические проблемы семантики и понимания текста. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1986. С. 16–24.

Горелов И.Н. Энантиосемия как столкновение противоречивых тенденций языкового развития.

Вопросы языкознания.1986. № 4. С. 86–96.

Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. Москва: Прогресс, 1989. 312 с.

Ефимова Н.Н. Энантиосемия как проявление аллофронии – лингво-семиотические аспекты. Вест- ник ИГЛУ. 2013. № 2(23). С. 140–150.

Колшанський Г.В. Контекстная семантика. Москва: Наука, 1980. 154 с.

Лингвистический энциклопедический словарь / Ред. В.Н. Ярцева. 2-е изд., доп. Москва: Большая рос. энцикл., 2002. 709 с.

Мацько Л.І., Сидоренко, О.М., Мацько, О.М. Стилістика української мови: підручник. Київ: Вища школа, 2003. 462 с.

Мыркин В.Я. Типы контекстов. Коммуникативный контекст. Филологические науки. 1978. № 1. С. 95–100.

Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля–К, 2008. 711 с.

Сердобинцев Н.Я. Семантическая структура слова и его коннотации. Теория слова и функциониро- вания словарных единиц. Саратов: Сарат. гос. пед. ин-т им. К. А. Федина, 1981. С. 4–25.

Словник української мови / Ред. І.К. Білодід. Т. 4. Київ: Наукова думка, 1973. 840 с.

Смущинська І.В., Бойко О. О. Енантіосемія у сучасній французькій мові: основні проблеми. Про- блеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ: Логос, 2012. С. 440–453.

Українська мова: енциклопедія / НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови; ред- кол.: В.М. Русанівський та ін. Вид. 2-ге, випр. і допов. Київ: Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 820 с.

Cook G. Discourse. Oxford : OUP, 1990. 168 р.

Debyser F. Les mécanismes de l’ironie. Paris: BELC, 1980. 16 р.

Gavalda A. 35 kilos d’espoir. Paris: Bayard Jeunesse, 2002. 110 p.

Gavalda A. Je l’aimais. Paris: Le dilettante, 2003. 224 p.

Gavalda A. Je voudrais que quelqu’un m’attende quelque part. Paris: J’ai lu, 2001. 156 p.

Le petit Robert 1 : Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue françаise / Réd. Alain Rey, Josette Rey-Debove. Paris: Le Robert, 1985. 2176 p.

Malot H. Sans famille. Paris: Hachette, 1933. 630 p.

Rigottier-Gois J. L’innocence d’un enfant. CreateSpace Independent Publishing Platform, 2016. 124 p.

Ritz C. Innocence volée : Le secret. Amalthée, 2017. 52 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-05-01