ЗАСАДИ УКЛАДАННЯ СЛОВНИКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЛЕКСИКИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ СЛОБОЖАНЩИНИ (ХАРКІВЩИНИ)

Анотація

Словники виступають засобом репрезентації явищ культури певного народу, його побуту, життя за- галом. Вони також стають надійним інструментарієм збереження культурної пам’яті нації. Саме словники репрезен- тують лексичне багатство певної мови і зберігають результати пізнавальної діяльності того чи іншого етносу. Розро- блення та створення лексикографічних праць різного типу й досі залишається одним із найбільш актуальних завдань сучасного мовознавства. У наш час лексикографія повинна надавати користувачам різноманітну інформацію про слова певної мови. Створюваний нами словник міститиме як суто літературні, так і позанормативні (місцеві) елементи. І за- гальнонародні, і діалектні (локальні) мовленнєві елементи перебувають у безперервній взаємодії, здатні доповнювати і збагачувати один одного. Тому для відтворення об’єктивної картини дійсності їх треба досліджувати в нерозривній єдності. Надзвичайно важливим завданням, що стоїть сьогодні перед українськими діалектологами, є дослідження галузевої лексики, її опис у межах історико-етнографічних регіонів. Сільськогосподарська лексика становить перспек- тивний об’єкт для наукового лінгвістичного дослідження. Вона має і власне мовну архаїку, й динаміку. Крім того, сільськогосподарська лексика відображає одну з першорядних часток мовної картини світу українського народу. Тому може й має бути об’єктом лексикографічного опрацювання. Мета нашої статті полягає у висвітленні проблеми виготов- лення «Словника сільськогосподарської лексики Центральної Слобожанщини (Харківщини)», в інформуванні наукової спільноти про стан його готовності. У ній ми також для унаочнення подаємо один із фрагментів нашої лексикографіч- ної праці – словникові статті на літеру «Р». Структурно словникові статті вибудовуються таким чином: 1) реєстрове слово, набране заголовними літерами, з наголосом; 2) спрощена фонетична транскрипція; 3) відповідні флексії різних частин мови; 4) інформація про географічне поширення слова; 5) граматичні показники; 6) стилістичні позначки за потреби; 7) тлумачення; 8) ілюстрація із зазначенням джерела її фіксації. На цей момент словникові статті підготовлені майже повністю. Щоправда, внесені до реєстру слова слід ще супроводити контекстами.