NAZY TERENOWE JAKO ŹRÓDŁO WIEDZY O GINĄCEJ LEKSYCE APELATYWNEJ (na przykładzie mikrotoponimu Bachur/y koło Białej Podlaskiej)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2021.2.(46).257-264Ключові слова:
слов’янська діалектологія, українська та польська лексика, лінгвістична географіяАнотація
Стаття є спробою відповісти на питання про співвідношення між мікротопонімом Бахур/и та діалектною лексикою південного Підляшшя. На основі даних атласів та діалектних словників доведено, що назва лугу Бахур/и була створена в результаті перенесення значення іменника-загальної назви багор (мн. багори) ‘волошка лучна, Centaurea jacea L.’ на назву об’єкта. Ця рослина з характерними пурпуровими (українською: багровий) квітами росте на луках, на височинах. Назва багор в українських говірках Підляшшя (повіти Біла Підляська, Парчев, Володава) також може означати ‘волошка синя, Centaurea cyanus L.’ з блакитною квіткою. Географічний діапазон назви багор ‘волошка синя’ порівняно з іншими назвами, такими, як волошка, васільок, блават, у слов’янських діалектах обмежений. Лексема багор завдяки своїй унікальності (щодо ареалу, а також критерію номінації, що безпосередньо стосується волошки лучної) має важливе значення у вивченні архаїчної лексики. Власна назва лугу Бахур/и (<Багур/и) – це форма множини слова багор ‘волошка лучна’. Наявність мікротопоніма Бахур/и на території, де зустрічається апелятив багор ‘Centaurea jacea L.’ та ‘Centaurea cyanus L.’, показує простий народний механізм номінації об’єктів – виділення лугів, піль, зокрема через їх характерну флору.
Посилання
Abramowicz 2006 – Abramowicz Z., E. Bogdanowicz E. (2006) Kulturowy aspekt onimizacji [w:] red.
Z. Abramowicz, E. Bogdanowicz. Białystok. S. 23–30.
AGL – Atlas gwar Lubelszczyzny. Materiały zebrane w latach 1957– 1959 pod naukowym kierunkiem prof. Pawła Smoczyńskiego. Kartoteka. Instytut Filologii Polskiej UMCS. Odpisy z materiałów AGL ze wschodniej Lubelszczyzny w zbiorach autora artykułu.
AGPUW – F. Czyżewski (1986) Atlas gwar polskich i ukraińskich okolic Włodawy, Lublin.
Buczyński 1967 – Buczyński M. (1967) Wschodniosłowiańskie wpływy językowe w gwarze wsi Huszcza powiat Biała Podlask. Annales UMCS XXII. S. 223–256.
Elsheik 2008 – Elsheik D. (2008) Mikrotoponimia powiatu chełmskiego, Lublin (maszynopis pracy doktorskiej, archiwum domowe).
Górny 1939 – Górny B. (1939) Monografia powiatu bialskiego województwa lubelskiego, Biała Podlaska. Koper 2021 – Koper M. ( 2021) Powiat tomaszowski w pejzażu toponimicznym pogranicza polsko-ukraiń-
skiego, Lublin.
Łesiów 1972 – Łesiów M. (1972) Terenowe nazwy własne Lubelszczyzny, Lublin. Makowiecki 1936 – Makowiecki S. (1936) Słownik botaniczny łacińsko-małoruski, Kraków.
Mikiciuk 2021 – Mikiciuk A. (2021) Mikrotoponimia powiatu Biała Podlaska, Lublin (rozprawa doktorska napisana pod kierunkiem prof. F. Czyżewskiego; maszynopis przechowywane w archiwum domowym autora).
Mrózek 1998 – Mrózek R. (1998) Nazwy terenowe, [w:] Polskie nazwy własne. Encyklopedia, Warszawa– Kraków, S. 231– 257.
Olejnik 2014 – Olejnik M. (2014) Mikrotoponimia powiatu włodawskiego, Lublin.
Pastusiak 2007 – Pastusiak K. (2007) Pogranicze polsko-białorusko-ukraińskie w świetle danych językowych i etnograficznych na podstawie nazw roślin, Warszawa.
Pelcowa 1985 – Pelcowa H. (1985) Studia nad słownictwem gwarowym Lubelszczyzny. Część 1. Słownictwo pochodzenia małopolskiego, Lublin.
Pelcowa 1994 – Pelcowa H. (1994) Mazowizmy leksykalne w gwarach Lubelszczyzny, Lublin. Pelcowa 2001 – Pelcowa H. (2001) Interferencje leksykalne w gwarach Lubelszczyzny, Lublin. Pelcowa 2017 – Pelcowa H. (2017) Słownik gwar Lubelszczyzny. T. 5. Świat roślin, Lublin.
Pelcowa 2019 – Pelcowa H. (2019) Dialektologia jako nauka i przedmiot dydaktyki, [w:] Język i kultura pogranicza, red. A. Dudek–Szumigaj, Warszawa, 2019, s. 55–64.
Piekarczyk, Szadura 2019 – Piekarczyk D., Szadura J. (2019) Chaber. Centaurea [w:] Słownik stereotypów i symboli ludowych. T. 2, Rośliny. Kwiaty. Red. J. Bartmiński, Lublin. S.71– 84.
Rembiszewska, Siatkowski 2021 – Rembiszewska D. K., Siatowski J. (2021) Wasilek, wasilka i wołoszka
‚Chaber, Centaurea cyanus L.’, [w:] D. K. Rembiszewska, J. Siatkowski, Wewnątrzsłowiańskie kontakty językowe na pograniczu polsko-wschodniosłowiańskim. Studia wyrazowe. Warszawa (w druku).
SEJP – Sławski F. (1952–1982). Słownik etymologiczny języka polskiego. T. 1–5 (A–Ł), Kraków. SEJP Boryś – Boryś W. (2005) Słownik etymologiczny języka polskiego, Kraków, 2005.
SGP – Słownik gwar polskich (1977–) oprac. przez Zakład Dialektologii Polskiej Instytut Języka Polskiego PAN w Krakowie, pod red. M. Karasia, od t. 2 pod red. J. Reichana, od t. 6 pod red. J. Okoniowej, od t. 9 pod kier.
R. Kucharzyk, Wrocław–Kraków.
SGPK – Karłowicz J. (1900–1911) Słownik gwar polskich. T. 1–6. Kraków.
Siatkowski 2012 – Siatkowski J. (2012) Mapa 61: василек (Centaurea cyanus), [w:] Общеславянский лингвистический атлас, Серия лексико-словообразовательная, выпуск 4: Сельское хозяйство. Red.: A. Fe- renčíková et al., Bratislava.
SłSiSL – Słownik stereotypów i symboli ludowych (2019).T. 2, Rośliny. Kwiaty. Red. J. Bartmiński, Lublin. Skubalanka 2000 – Skubalanka T. (2000) Polskie nazewnictwo roslin. Struktura zbioru, Annales UMCS, vol.
XXVII. Sect. FF. S. 129–144.
Spólnik 1990 – Spólnik A. (1990) Nazw polskich roślin do XVIII wieku,Wrocław.
Waniakowa 2019 – Waniakowa J. (2019) Polskie gwarowe nazwy chabra bławatka. Centaurea cyanus L. Na tle słowiańskim i europejskim, „Prace Filologiczne”. T.74. S. 173–187.
Бессараба 1903 – Бессараба И.В. Матеріалы для этнографіи сѣдлецкой губерніи. Cобралъ И.В. Бессараба. Санкт-Петербургъ, 1903.
Гикля E. Ботаника для шкілъ низшихъ гимназіяльныхъ и реальныхъ. На рускій языкъ переложивъ И. Верхратскій. Львів, 1873 [za: Кобів 2004].
Дзендзeлівський 1990 – Дзендзeлівський Й. Дослідження лексики українських говорів (стан і перспективи). Записки наукового Товариства ім. Т. Шевченка. T. ССXXI. Філологічної секції. Львів, 1990. C. 249–261.
ECУМ – Етимологічий словник української мови. Т. 1–6, А. Голов. ред. О.С. Мельничук. Київ, 1982–
Грінченко 1996 – Грінченко Б. Ϲловарь української мови. Упорядкував Б. Грінченко.Т. 1–4, 1907–1909
[reprint]. Київ, 1996.
Кобів 2004 – Кобів Ю. Cловник українських наукових і народних назв судинних рослин. Kиїв, 2004.
