МИТЕЦЬ, ЙОГО РОЛЬ У МИСТЕЦТВІ Й СУСПІЛЬСТВІ, ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ В ЕСТЕТИЦІ ІВАНА ЧЕНДЕЯ (ЗА «ЩОДЕННИКОМ» ПИСЬМЕННИКА)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2022.1.(47).42-51Ключові слова:
Іван Чендей, щоденник, естетика, митець, творчі здібності, мімезис, модернізм, національна своєрідність, mimesisАнотація
У статті на основі аналізу щоденникових записів визначного українського письменника Івана Чендея (1922–2005) формулюються основні положення його естетичних поглядів на специфіку художньої творчості, на сут- ність постаті митця, на роль митця в художній літературі, мистецтві, в житті суспільства. Протягом майже пів століття письменник записував у «Щоденники» свої враження й роздуми, серед яких міркування про сутність мистецтва, про шляхи підвищення майстерності, про власне місце в літературному процесі займали значне місце.
І. Чендей уважав, що митець повинен мати значне творче обдарування, аби писати літературні твори. Сам пись- менник був переконаний, що в нього є такий творчий дар від природи. Письменник також повинен бути наділений
«емоційною сприйнятливістю». Однак обдарований митець повинен постійно працювати над самовдосконаленням, збагачувати себе пізнанням життя й осягненням здобутків світової культури. Тому письменник був дуже вимогливим до себе й до колег-письменників, за найвищими критеріями оцінював творчість митців Закарпаття, українських і за- рубіжних письменників. Так само вимогливо він ставився й до власного доробку. Найвищим авторитетом у прозі для себе він уважав М. Гоголя, рівнявся на його творчий рівень і здобутки, не задовільняючись проміжними етапами. У дусі нормативних теорій Іван Чендей сприймав літературу, мистецтво як важливі чинники суспільного буття, а пись- менника, митця наділяв великою відповідальністю перед спільнотою, тому вимагав від нього високої моральності й етичності. Письменник і в теорії, й на практиці був прихильником міметичного мистецтва. Такі переконання пись- менник формулював самостійно, значною мірою – під впливом народної творчості та класичної літератури, хоча його також спонукала до цього панівна тоді марксистсько-ленінська естетична теорія. Письменник, проте, мав доступ до альтернативних джерел зі сфери естетики, насамперед із чехословацьких і угорських часописів. В теоретичних мірку- ваннях не сприймав модерністського мистецтва, «абстракціонізму», «англомовної» музики (рок-н-ролу), проте часто давав дуже високі оцінки окремим модерністським, авангардистським творам живопису, літератури тощо. Негативне ставлення до модернізму, авангардизму І. Чендей мотивував насамперед їх уявним космополітизмом, бо письменник понад усе ставив національну основу, своєрідність художньої літератури, особливу роль відводячи майстерному воло- дінню національною мовою.