МІФОЛОГІЗМ НОВЕЛ ФЕДОРА ПОТУШНЯКА «КАПЕЛЮХ ІЗ ЗЕЛЕНИМ ПЕРОМ», «УПИР», «В МОЧАРАХ»

Анотація

Зацікавлення українським фольклором та міфологією Закарпаття справило значний вплив на худож- ню творчість Ф. Потушняка. Зокрема, демонологічні образи, народні вірування та магічні ритуали стали органічною частиною багатьох новел та повістей письменника, у кожному творі виявляючись більшою чи меншою мірою. Мета статті – проаналізувати міфологічні образи новел Ф. Потушняка «Капелюх із зеленим пером», «Упир», «В мочарах», простежити вплив народних вірувань українців Закарпаття на моделювання художньої дійсності творів, з’ясувати пси- хологічне підґрунтя образів-характерів та образів-символів новел. Тема статті актуальна, оскільки міфологізм новел

«Капелюх із зеленим пером», «Упир», «В мочарах» ще не був об’єктом літературознавчого дослідження. Творчість Ф. Потушняка є мало дослідженою і водночас надзвичайно глибокою, філософічною. Письменник прагнув проник- нути у внутрішній світ своїх героїв, осягнути їх несвідомі помисли, потяги та різноманітні страхи та фобії. У новелах Федора Потушняка «Капелюх із зеленим пером», «Упир», «У мочарах» крізь призму містичних подій та міфологічних образів ми бачимо матрицю людської душі, трансформацію поведінки людини під впливом страхів, фобій, забобонів, народних вірувань. Письменник у цих творах постає справжнім психологом, здатним простежити деталі психічних переживань та душевних порухів героїв, вплітає у канву творів образи-символи, які увиразнюють містичність і трагізм ситуацій (колодки, ворони, пугач). Ф. Потушняк художньо й переконливо інтерпретує народні вірування в перелес- ників, упирів, чортів у сюжетах новел. І ці образи стають метафоричним дзеркалом, в якому відображається трагізм людських доль (Поланя, яка помирає через страх перед чоловіком у капелюсі з зеленим пером; Іван, який вбиває неви- нного; Павло, котрий одержимий страхом, відрубує голову пугачеві). Герої новел проходять своєрідне випробування містичними зустрічами, досвідом контактування з непізнаною сферою життя.

У статті проаналізовано художню рецепцію народних вірувань українців Закарпаття в духів та демонів на основі фольклорно-етнографічних розвідок про упирів, чортів та дводушників Г. де Воллана, П. Богатирьова, П. Світлика, Ф. Потушняка. У статті з’ясовано психологічне підґрунтя марень, снів, вчинків героїв творів, простежено специфіку об’єктивації архетипу Тіні у межових ситуаціях, у які потрапляють персонажі. Акцентовано на магічних ритуалах, спрямованих на знешкодження демонів.