ПИТАННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В «ЩОДЕННИКАХ ІВАНА ЧЕНДЕЯ»

Анотація

У статті досліджується питання літературознавства у щоденникових записах І. Чендея. Зроблено аналіз його висловлювань про основні функції художньої літератури, її національну своєрідність, специфіку, місце серед інших видів мистецтва. Значна увага приділена судженням про сприйняття художнього твору читачем, рекомендаціям неодноразово перечитувати високохудожні тексти, вихованню естетичних смаків, критиці вульгарно-соціологічних під- ходів до мистецтва. І. Чендей підкреслював, що насолоджуватися мистецтвом може лише мистецьки вихована людина. Розглядаються тлумачення І. Чендеєм таланту, природної обдарованості, характеризуються складники таланту, зокрема працелюбність, адже велике мистецтво завжди супроводжувала велика праця, здатність відчувати силу і красу слова, чути його мелодію і звук, бачити барви і тони, уміння проникати у таємничий світ людської душі, давати об’єктивну оцінку складним явищам і процесам, у простому, незначному розгледіти непросте і велике. Згадуються критичні судження письменника про бездарність і графоманство. Серед бездар і графоманів таланту, за спостережен- ням І. Чендея, «скрутно і сутужно».

Приділяється увага таємницям художньої творчості, творчому процесу, який сповнений напруженням, мобілі- зацією сил і водночас великою радістю. Аналізуються думки І. Чендея про свободу творчості, відсутність права на художнє самовиявлення, «окови регламентів», на думку письменника, шкодять мистецтву, знищують таланти. Пору- шується питання про літературну критику, яка повинна піднімати письменника, вчити читача бачити прекрасне, умін- ню насолоджуватися змістом і формою художнього твору. Акцентовано, що літературний критик, як і письменник, по- винен бути чутливо-емоційною людиною, уміти захоплюватися усім талановитим. За словами І. Чендея, критика – не прокурор і не сектор нагородження відзнаками.