ЩОДЕННИКИ ІВАНА ЧЕНДЕЯ 1967–69 рр. ПІД ОКУЛЯРОМ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

Автор(и)

  • Антоніна Царук кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри історії, археології, інформаційної та архівної справи Центральноукраїнського національного технічного університету, Кропивницький, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2663-6840.2022.1.(47).130-136

Ключові слова:

Іван Чендей, межова ситуація, щоденники, екзистенційне самоусвідомлення

Анотація

Актуальність обсервації Щоденників Івана Чендея зумовлена потребою пізнання внутрішнього буття людини доби тоталітаризму, зокрема періоду організованого громадського осуду світоглядної позиції письменника, відображеної в збірці «Березневий сніг», з наступним виключенням І. Чендея з партії та відстороненням від журна- лістської діяльності протягом дев’яти років. Для аналізу межової ситуації порогу морального вибору найістотнішими є 1967–69 роки, які дають усвідомлення ціннісного багажу і творчих здобутків, з якими було перейдено рубікон.

Мета роботи – дослідити відбиття психологічних емоцій та вербальних реакцій митця на життєві обставини, осмислити плин його свідомості як феномен внутрішньої свободи та духовний опір диктатові чужої волі. Це передба- чає вирішення низки завдань: вивчення особливостей психологічного досвіду самоусвідомлення і самоаналізу Чендея; класифікацію домінантних мотивів Щоденників та визначення художніх засобів їх реалізації.

Категорії самотності, внутрішньої свободи, усвідомленої моральної відповідальності за власний вибір, як і тра- гічної приреченості людського життя, слугують підставою для інтерпретації щоденників з позицій екзистенціалізму. Головна тематика щоденникових нотаток – духовність людини і суспільства. Серед підтем варто виокремити такі: по- кликання і служіння, талант і посередність, митець і влада, вплив оточення на реалізацію задуму і ціна внутрішньої свободи. Проаналізовано роль щоденника як діалогової потенції «ідеального» співрозмовника. Простежено визначаль- ні риси авторської стилістики (дифузія жанрів і прийомів, характерних для ораторського мистецтва, публіцистики, фольклору, малої прози) і зміни в інтонуванні тексту. Щоденники Івана Чендея продукують висновок про лабораторію духу в роботі над словом, а поетика віддзеркалює протидію перманентним ситуаціям абсурду як спосіб волевиявлення й утвердження принципових засад художньої творчості – утвердження прекрасного через критику потворного.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-11-30

Номер

Розділ

Літературознавство і фольклористика