ДИНАМІКА СЕМИ ʻХВОРОБАʼ В УКРАЇНСЬКИХ ЗАКАРПАТСЬКИХ ГОВІРКАХ

Анотація

В українській діалектології протягом останніх десятиліть активізувалося дослідження різних тема- тичних груп лексики: мисливської, рибальської, будівельної, тваринницької, побутової і т. ін. Такі дослідження дають змогу встановити шляхи формування назв і мають важливе значення не тільки для вивчення рідної мови, а й для вивчення матеріальної та духовної культури народу. Адже саме в місцевих діалектах збережені ті мовні явища, які давно втрачені літературною мовою. Помітне місце у словниковому складі української мови посідає лексика народної медицини. Окремі відомості, які стосуються народної медичної лексики, здавна знаходимо в етнографів і медиків, які писали про народну медицину взагалі, описували народні засоби лікування, водночас згадуючи народні назви хвороб. Крім етнографічних праць, привертають увагу і мовознавчі дослідження.

У наших попередніх працях було досліджено лексико-семантичні і словотвірні особливості частини народно-медичної лексики закарпатських говірок. Але говіркова система Закарпаття загалом і лексики народної медицини зокрема вивчена ще недостатньо. У нашій розвідці ми здійснили лексико-семантичний аналіз номінацій на позначення хвороби в українських закарпатських говірках. Також звертаємо увагу на історію формування цієї семи.

Сема ʻхворобаʼ українських закарпатських говірках є досить поширеною. Вона представлена назвами: хворóба (хорóба), хворóта, хвóр’іст’ (хóр’іс’т’), хыр’а, хыр’ачка, бол’áчка (бóл’ачка), бóл’іс’т’, бол’íз’н’, нéміч, нéдуг(а), слáбіс’т’, слабовáн’а, слабушкóван’е, бит’ýг (бúт’уг, бéт’аг), бит’ýшка. Репертуар усіх назв на позначення семи ‘хвороба’ засвідчив неоднорідність способів творення цих номенів. Лексеми, які формують її, мають спільне джерело походження – прасловʼянську мову – і тривалу історію в писемній мові. Усі загальні назви фізичного нездужання є синонімами-дублетами. У нашій статті ми окреслюємо ареали поширення назв на означення семи ʻхворобаʼ на досліджуваній території, простежуємо наявність чи відсутність їх в літературній мові та інших українських діалектах, простежуємо функціонування назв на означення семи ʻхворобаʼ в памʼятках української мови ХVI–XVIII ст.