ТВОРЧІСТЬ ПЕТРА СКУНЦЯ: НА ПЕРЕХРЕСТІ ЕПОХ

Автор(и)

  • Олександра Ігнатович кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Ужгородського національного університету, Ужгород, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2663-6840.2022.2.(48).12-18

Ключові слова:

Петро Скунць, шістдесятництво, ампліфікація, співстраждання, самість, самоаналіз, філософський камінь

Анотація

Петро Скунць (1942–2007) – лауреат Національної літературної премії ім. Т.Г. Шевченка належить до покоління письменників-шістдесятників. Перехрестя епох, ситуацій супроводжувало П. Скунця від народження: побачив світ під час другої світової війни; становлення його як особистості і поета припало на космічну еру, коли зі- ткнулися свободи шістдесятництва і репресії того ж десятиліття; загальнонаціональне визнання прийшло до нього теж на перетині епох, коли відходила радянська система і Україна здобула незалежність; відхід у вічність – знову на стику епох: ХХ століття і, як писав, «тисячоліття віри».

Символічні образи Христа, хреста, перехресних октав, розп’яття насичують поезію митця і стають містками між минулим і прийдешнім. Універсальний концепт хреста іде з міфів, і на прикладі набутку П. Скунця спостерігаємо не лише як глибоко вкорінений світ символів у наше єство, а й те, як він впливає на поетику творів нашого майстра, вигранюючись у антитезу, поетичну систему доказів, афоризм, ампліфікацію, утворюючи певне художнє зіткнення, перехрестя, при якому добуваються філософські смисли. Тож щедрий доробок поета спонукає до простеження шляхів трансформації художнього світу П. Скунця.

Простежуємо, що поезія П. Скунця стає зовнішнім проявом тих глибинних внутрішніх перетворень і його шукань, які з’явилися у результаті життєвих випробувань. Ці складники долі, упавши на відповідне родове підґрунтя і виховання П. Скунця, проросли в ньому здатністю до значущих трансформацій, які схильна витримати не кожна людина, бо проходять вони у вимірах: страждання, співстраждання, самопожертви, самоаналізу, самопізнання, вмінні побачити у самому собі протиріччя і збагнути їх єдність. Тобто стати Самістю – особистістю, котра перемагає, насамперед, себе, відкриваючи в собі «внутрішню людину». Тому, маючи безперечний поетичний талант, митець органічно й ментально зумів злитися зі своїм народом, землею, епохою і передати переживання у слові, що, як і належить мистецтву, живе поза часом, власне, як і символ хреста-перехрестя, який став знаковим для Петра Скунця і його творчості.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-08

Номер

Розділ

Літературознавство і фольклористика