СТИЛЬОВИЙ ДИСКУРС ДРАМИ «КАЗКА СТАРОГО МЛИНА» С. ЧЕРКАСЕНКА: КОМУНІКАТИВНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті досліджується стильовий дискурс драми «Казка старого млина» українського письменника- модерніста С. Черкасенка крізь призму комунікативістики. Визначено, що драматургія митця розвивалася в руслі ідей- но-художнього оновлення національного письменства межі ХІХ і ХХ століть й розгортала новий формат комунікації між автором і читачем (зовнішній рівень), а також закладала нові текстові стратегії (внутрішній аспект комунікації), що суттєво збагатили українську драматургію доби модернізму. Методологічно матеріал статті базується на досягненнях сучасної комунікативістики, зокрема тих її аспектів, що включають призму культурологічно-філософського аналізу (праці М. Бахтіна, М. Зубрицької, Л. Синявської, О. Сінченка та ін.).

Зазначено, що цей твір написано на початку ХХ століття, в той же час, що й драма-феєрія Лесі Українки «Лісо- ва пісня» (1911), драматичний етюд Олександра Олеся «По дорозі в Казку» (1908). Окреслення хронологічних меж творення зазначених текстів важливе з огляду на тенденцію модерного українського письменства до осмислення он- тологічних та національних проблем крізь призму міфологізму. Міфологічні структури, що стали основою й драми С. Черкасенка, вимагали відповідної стилістики й відображали новий тип художнього мислення генерації митців, які прийшли в національну літературу на межі ХІХ і ХХ століть. Осмислення дійсності в доробку авторів цієї доби від- бувається із застосуванням різних стильових технік, що відображають різноманітність та неповторність внутрішнього світу людини, багату палітру проявів людського буття, взаємодію людини й соціуму, людини й природи у всій багатоаспектності та широті. Драматургія письменника характеризується стильовою неоднорідністю, вмілим використанням прийомів символістської, неоромантичної, експресіоністичної естетики.

З’ясовано, що драма «Казка старого млина» (1913) С. Черкасенка розгортає конфлікт між патріархальною культурою та техногенною цивілізацією, між матеріальним і духовним, показує комунікативний розрив між носіями різ-них ідей. Автор вдало застосував різні текстові стратегії, щоб вибудувати такий простір комунікації з читачем, який змушує замислитися над актуальними питаннями національного та загальнолюдського буття. Вибір жанрової форми із царини поетичної драматургії, зокрема драматичної поеми як площі для вираження своїх ідей, зумовив активну ро- боту письменника із стильовими знахідками символізму та неоромантизму (формат «драми ідей», словесного двобою між носіями певних ідей; концепція неоромантичного героя (персонажі твору мають власну логіку розвитку характеру й представлені як суверенні особистості); протиставлення матеріального й духовного, старого й нового світу; новий рівень комунікації з читачем; уведення у структуру тексту «голосу» автора в постаті Подорожнього тощо).

Отже, драма «Казка старого млина» є зразком літератури українського модернізму, текстом із яскраво вираженим стильовим синкретизмом, що відображає новий формат комунікації з читачем і є полем для висловлення щодо актуаль- них онтологічних та національних проблем.