ЧАС У ПОЕЗІЇ ОЛЬГИ СЄДАКОВОЇ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розширення практики формування літературоз- навчого та критичного знання про час як одну з універсальних категорій та характеристик буття. Додаткова актуаль- ність засвідчена порівняно невеликою кількістю робіт, присвячених саме метафізичній творчості Ольги Сєдакової та проблематиці аналізу часу в поезії загалом.

Одне з основних завдань пропонованої розвідки – переглянути підходи до аналізу часу в поетичних текстах (експлікованих та імплікованих його виявів), на основі чого отримуємо можливість досягти мети дослідження, а саме: сформувати уявлення про образ часу за допомогою аналізу його структурно акцентованих імплікацій та специфіки екс- плікованої присутності часу в поезії Ольги Седакової на матеріалі збірки «Вірші» («Стихи») 1994 р. Головними мето- дами є наратологічний підхід до виокремлення ліричних епізодів поетичних текстів, що дає нагоду розставити акценти у зв’язку з застосуванням феноменологічно-орієнтованого герменевтичного методу. Дослідження додатково звертаєть- ся й до точного інструментарію: статистичного аналізу лексем текстів збірки Ольги Сєдакової. Завдання – вказати на особливості досліджуваного матеріалу щодо дискурсу метафізичного напряму в літературі – виконується на основі по- будови моделі функціювання часу у зв’язку з часом як філософською категорією і як предметом філософських (метафі- зичних) теорій про специфіку людського сприйняття часу. У результаті ми бачимо, що основною стратегією ліричного суб’єкта є формування персоніфікованого образу часу (сегменти історичного часу, етапи людського життя), подальший діалог із ними. Присутня стерта метафоризація (час йде, летить), проте під час реалізації образу часу як структурно важливого його метафорика переосмислюється. Імпліковані уявлення про минуле, теперішнє й майбутнє також відзер- калюють авторський світогляд. Створені образи часу як одного (вічного та одиничного, близького до трансценденції, Бога) та часів, що не мають милосердя, виконують окремі функції в текстах. Отже, виконання сформованих завдань надає нам уявлення про світогляд письменниці та потенціали тлумачення її творчості, які дозволяють підтвердити на- лежність авторського світогляду до напряму необароко сучасної поезії, а також дають нам можливість спроєктувати майбутні дослідження текстів не тільки обраної поетеси, а й метафізичної (релігійно-філософської) поезії загалом.