СПОГАДОВІ Й ТВОРЧІ ВЕРСІЇ ВЗАЄМИН ТАРАСА ШЕВЧЕНКА І НАДІЇ ТАРНОВСЬКОЇ

Анотація

Стаття є частиною системного дослідницького проєкту «Інтимно-любовні дискурси в українській літературній шевченкіані», така проблематика досі ще не ставала предметом студіювання саме в різножанрових творах про Тараса Шевченка. У низці шевченкознавчих праць констатовано, що вказана тема протягом понад століття «при- носилася в жертву» задля ширшого показу соціального буття українського генія, а це своєю чергою призводило до пев- ного збіднення і спрощення його образу взагалі, а в життєписних творах зокрема. У дослідженні відзначена особлива важливість документально-спогадових джерел для об’єктивнішого розуміння міжособистісних взаємин Шевченка та Надії Тарновської, адже ця історія, порівняно з інтимними історіями поета-художника з іншими жінками, висвітлена й осмислена ‒ науково і творчо ‒ значно менше. Особливо цінним джерелом стали спогади М. Тарновського про Шев- ченкові взаємини з різними членами відомої родини Тарновських, зокрема з Надією. Звернута аналітична увага на полемічні аспекти щодо коментування літературознавцями (С. Єфремов, Л. Білецький, Ю. Шерех, Вал. Шевчук) Шев- ченкового вірша «Н.Т.» («Великомученице кумо!»), написаного поетом під враженням стосунків із Н. Тарновською. Більша частина студії віддана аналізові творчих інтерпретацій зазначеної історії в різножанрових творах літературної шевченкіани. Зокрема, детальніше проаналізовано вірш О. Ющенка «У Качанівці», романи «Переяславські дзвони» В. Дарди, «І темнії ночі… І ласки дівочі» А. Цвід, «Тарас Шевченко: сто днів кохання» В. Чемериса. У статті наголошено на значній ролі художніх домислів і вимислів у творчому інтерпретуванні письменниками стосунків між цими двома неординарними людьми. Доволі широко вміщено інформацію про структурні риси художньо-біографічних текстів ‒ родо-жанрові, хронотопні, явища документальності.