ДО ПРОБЛЕМИ ЛІНГВАЛІЗАЦІЇ ЗВУКОВОГО ПРОСТОРУ: ДЖЕРЕЛА ТА СПОСОБИ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Анотація

У статті подається теоретичний аспект дослідження джерел і способів лінгвалізації позамовних зву- чань, аналіз підходів до проблеми представників різних шкіл, починаючи з античності аж до сучасності, крізь призму типів мовних знаків, мовного знака як двобічної сутності, знакової природи мови, звука як мовного знака, фонетичної вмотивованості до семантичних універсалій взагалі. Проблема семантичних універсалій безпосередньо пов’язана з проблемою зв’язку звучання і значення, яка розділила давніх мислителів на ідеалістів і номіналістів. Про це йдеться у відомому діалозі Платона «Кратил». Особливо багато пошуків цій проблемі присвятили давньоримські і середньо- вічні граматики і філософи, зокрема Варрон, Сенека, Августин та ін., мимоволі продовжуючи дослідження своїх по- передників. У кінці IV ст. до н. е.–III ст. н. е. стоїки першими осягнули знакову природу мови, запровадили поняття знака, першими визначили знак як двосторонню сутність, утворену відношенням позначуваного і того, що позначає, яке пройшло крізь усю середньовічну філософію. Міркування стоїків про мовний знак стали фундаментальними для філософії і лінгвістики нового часу. У цю епоху проблема співвідношення звука і значення почала поступатися місцем міркуванням про знакову природу мови, у яких відроджувалися ідеї стоїків. Лінгвісти XVIII–XIX ст. В. фон Гумбольдт, Штейнталь, О.О. Потебня, продовжуючи ідеї Дж. Локка і Г.В. Лейбніца, підтримали теорію стоїків, накресливши нові напрямки осмислення структури мовного знака. У подальшому історичному розвитку поняття знака як білате- ральної сутності лягло в основу семіотики, біля витоків якої стояли Ч.С. Пірс і Ф. де Соссюр. Творчо розвинув теорію Ч.С. Пірса P. Якобсон. Навколишній звучний світ, відображений у мові, становить собою світ, опосередкований мовною свідомістю, у якому до обмежень, що накладаються сприйняттям, додаються обмеження, зумовлені закономірностями мови. У статті закладаються теоретичні підвалини для семіотичної інтерпретації звукового пейзажу, що створює слухову картину світу як фрагмент мовної картини світу.