МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЇ САМОТНОСТІ В ОПОВІДАННЯХ ІВАНА ЧЕНДЕЯ

Анотація

У статті проаналізовано інтерпретацію психології самотньої людини в оповіданнях Івана Чендея «Син» та «Криниця діда Василя». Розглянуто думки дослідників творчості письменника, акцентовано на факторах самотності самого автора, що зумовило його звернення до щоденника, на розумінні митцем джерел самотності та осо- бливостей його сприйняття людиною. З’ясовано, що поглиблений психологізм – одна з ключових домінант творчого стилю Івана Чендея. Тому увага до психології самотньої особистості, що має місце в прозі митця, цілком закономірна. Створена в оповіданнях конструкція психології людини, що опинилася на соціальному маргінесі, позбавлена активної комунікації, ґрунтується на глибокому знанні побуту, способу життя, людських характерів і корелюється з теорією філософії та психології. Водночас самотність не має деструктивного вияву в психології героїв. Вони керуються життєвою філософією закономірного плину й змін. Хоча й небезболісно переживають самотність, усе ж намагаються притлумити внутрішній дискомфорт фізичною працею, турботою про домашніх тварин, навколишню природу. Вони залишаються розважливими, доброзичливими до людей, є носіями духовних, морально-етичних цінностей, корелюють свою поведінку відповідно до власних принципів, співвідносних із їхніми культурними вимірами.