ІЗ СУЗІР’Я «ПЛЕЯДІВЦІВ»: ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНА ЕСЕЇСТИКА ЛЮДМИЛИ СТАРИЦЬКОЇ-ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Ключові слова:
Людмила Старицька-Черняхівська, київська «Плеяда», літературна і театральна критика, літературний огляд, мемуариАнотація
Висвітлено літературно-критичну діяльність Людмили Старицької-Черняхівської початку ХХ століття. Поряд із Лесею Українкою та Володимиром Самійленком письменниця належить до найвідоміших представників «Плеяди» – угруповання, яке започаткувало добу раннього Модерну, передавши естафету «Молодій Музі» та «Українській Хаті».
Поняття критичної есеїстики охоплює ті різновиди прозового мовлення, у яких Л. Старицька-Черняхівська обговорювала літературні й мистецькі питання на перехресті науки й публіцистики в ширшому філософському контексті та у формах вільного роздуму – медитативного аналізу, оцінки й інтерпретації культурних явищ. Критикиня працювала в жанрі рецензії, портрета, огляду, театральної критики, мемуарів. Її статті друкували «Літературно-науковий Вісник», «Киевская Старина» («Україна»), «Рада», «Книгарь» та інші провідні видання.
Критичні публікації Л. Старицької-Черняхівської варті уваги з огляду на важливість порушеної в них проблема- тики, як-от: перспективи розвитку новітнього письменства, мистецькі засоби досягнення естетичного враження тощо. Принципові й водночас доброзичливі, вони висвітлювали тематичне, жанрове й стильове розмаїття літературного жит- тя перших двох десятиліть ХХ віку. Інтерпретуючи мистецькі явища в історичному контексті, авторка прислухалася до особистого читацького враження, яке не раз вивіряла аналітичним розглядом образної системи, поетики психологізму, сюжетобудови, стилістики. В оцінці мистецького твору важливими вважала насамперед критерії естетичні й була пере- конана, що за манерою письма та способом висловлюватися, будувати сюжет і фразу можна пізнати справжнього митця і вирізнити його з-поміж інших.
Із її рецензій, нарисів та спогадів вимальовуються творчі сильветки Ганни Барвінок та Олени Пчілки, І. Франка, Б. Грінченка, А. Кримського, О. Левицького, С. Черкасенка, Любові Яновської, М. Рильського та інших митців. На вивірені оцінки Л. Старицької-Черняхівської покликаються сучасні дослідники драми й театру, творчості Лесі Українки та Михайла Коцюбинського.