СЛОВАЦЬКІ СОНЕТИ В ПЕРЕТЛУМАЧЕННІ ЗАКАРПАТСЬКИХ МИТЦІВ
Ключові слова:
сонет, словацька поезія, український художній переклад, Андрій Патрус-Карпатський, Петро Скунць, Дмитро КреміньАнотація
У статті аналізуються словацькі сонети в мистецькому перетлумаченні закарпатських переклада- чів. Як відомо, крайові письменники завжди цікавилися поетичною словесністю сусідів-словаків, у творчому дороб- ку яких жанр сонета нерідко належав до провідних. Хоча алюзії та ремінісценції на окремі сонети з добре знаної у слов’янському світі поеми Яна Коллара «Донька Слави» й знаходимо в спадщині закарпатських просвітителів ХІХ століття, до повноцінного відтворення канонічних сонетів українською з дотриманням їх художніх особливостей, специфічної архітектоніки тощо в регіональній літературі дійшло аж у другій половині ХХ століття завдяки перекладацькому чину Андрія Патруса-Карпатського, Петра Скунця та Дмитра Кременя.
Трійка обдарованих закарпатців подарувала українським читачам сонети таких яскравих репрезентантів сло- вацької поезії ХХ століття, як Павол Орсаг Гвєздослав («Криваві сонети»), Антон Придавок («Мандрівнича кров»,
«Смуток»), Еміл Болеслав Лукач («Гіркий докір»), Ян Костра («Лихий цей вечір»), Іван Ґалл («Коли опадає листя»), Мирослав Валек («Ті, інші…», «Мишачий сонет») та Любомир Фелдек («Сонет про птаха чатака», «Провітрювання неба»). До процедури аналізу залучаємо також паралельні переклади авторства Максима Рильського та Дмитра Павличка.
Загалом дослідження українських перекладів словацьких сонетів засвідчило копітку працю закарпатських майстрів пера з текстом оригіналу, однак високохудожніми, естетично довершеними насправді можемо вважати тільки перетлумачення Шевченківських лауреатів Петра Скунця та Дмитра Кременя. Словацькі сонети в їх мистецькій інтерпретації несуть потужний емоційний заряд, вони є вагомим духовно-інтелектуальним надбанням вітчизняної культури.
