НАРАТИВНА СТРАТЕГІЯ ДОЛАННЯ ТРАВМИ «ПАСІОНАРНОГО НАДЛОМУ» В СТИЛЬОВИХ ВИЯВАХ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ТА ЕМІГРАЦІЙНОЇ ПРОЗИ 20–30-х РОКІВ ХХ ст.
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2023.1.(49).90-96Ключові слова:
наратив, студія травми, пасіонарність, стиль, жанр, філософія чину, парадигма Реконкісти, необароко, неоромантизм, трансформаціяАнотація
В умовах нової навали московської орди актуалізується проблема пам’яті й подолання травми. Досвід творення героїчного «антропологічного простору» (М. Мерло-Понті), що значною мірою засобом слова уможли- вив подолання наслідків травматичних подій і забезпечив збереження нашої національної ідентичності, виявлений у ідейно-художніх та стильових парадигмах літератури міжвоєнної доби минулого століття, що творилася в Галичині та еміграційних центрах. Наснажений він був світоглядною домінантою вітаїзму. Процес активізації стильових формацій посилився під впливом проголошеної Д. Донцовим доктрини державницької літератури. Домінуюють у прозі й поезії вказаного періоду неоромантизм (активний романтизм) і необароко: пасіонарна енергетика творчості, задіюючи домінанту етногенезу, сконцентровану в бароковій та романтичній художній свідомості, саме через присутність у силовому полі стильових парадигм 30-х рр. ідейно-художніх вимірів мислення цих великих національних стилів, актуалізувала державницькі первні. Адже щоб подолати травму, треба збудувати майбутнє – дати певний прообраз, задуманий авто- ром, відтак сприйнятий реципієнтом-читачем і прожитий шляхом сповідування цієї ідеї, служіння їй. Антропологічна константа «історичної темпоральності», наратив, що творить ідентичність шляхом актуалізації національної історії, осмисленої й переплавленої в горнилі філософських концепцій часу та власного розуміння зв’язків у вимірах «ми- нуле – теперішнє – майбутнє», реалізувалася шляхом звернення авторів до героїчних сторінок нашої історії, чим і пояснюється посилена увага письменників до історичної тематики. Феномен «історичного часу», осягнутий під «ан- тропологічним кутом зору» – між досвідом та очікуванням – давав можливість формувати «горизонт очікування» шляхом відродження в стильових виявах художнього тексту, в літературних ідеях та образах важливого для етногенезу пасіонарного духу героїчних сторінок національної історії.