КОМУНІКАТИВНО-АКСІОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР НЕОБРЯДОВОГО ЛІРО-ЕПІЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ

Анотація

У статті проаналізовано риторичні імперативи необрядового ліро-епічного фольклору, зокрема, імператив повеління, форми репрезентації імперативу прохання в колі важливих когнітивних ознак, мовні конструкти з семантикою заборони, різновиди мовленнєвих актів – сугестивів, зокрема попередження в аспекті реалізації виховної, гносеологічної та ціннісно-орієнтаційної функцій. Метою статті є аналіз риторичних імперативів у системі відобра- ження суб’єкт-суб’єктної взаємодії в усній необрядовій ліро-епічній поезії.

Форма наказу включає важливі когнітивні характеристики, зокрема високий рівень категоричності, яка настільки висока, що вміщує сублімовану енергію боротьби життя та смерті, правди й неправди, справедливості й несправедли- вості, любові та ненависті. Категоричність водночас вирізняє не лише пріоритетність гендерного, вікового, соціаль- ного статусу, а й підкреслює протилежність образів, їхню роль у трансформаційних процесах, як особистісного, так і соціального характеру.

У фольклорних ліро-епічних творах наявний також такий різновид імперативів, як прохання, тобто звертання до учасника комунікативного процесу з метою вирішення певної життєвої проблеми, отримання духовної підтримки тощо. Така синтаксична модель може включати низку важливих когнітивних ознак, зокрема некатегоричного спону- кання до реалізації дії, необлігаторність відповіді на звертання адресата, важливість ролі самого адресата, бенефактивність ініціатора мовної ситуації.

У фольклорних текстах, окрім інших спонукальних висловлювань, які сприяють реалізації ціннісно-орієнтацій- ної функції фольклорного твору, наявні синтаксичні конструкти з семантикою попередження як підтипу прескрипти- вів, що виражає каузування невиконання адресатом певної дії. Аналіз фольклорних текстів виявляє, що попередження вирізняється з-поміж інших риторичних прийомів складним змістом та моделюванням, зважаючи на наявність трьох ситуативних рівнів.