СИМВОЛІЧНИЙ КОД ЛІРИКИ ІРИНИ КАЛИНЕЦЬ: ТЕКСТ І КОНТЕКСТ

Анотація

У статті аналізуємо інтегральні й типодиференційні характеристики творчого самовираження Ірини Калинець у межах індивідуальної естетики й у контексті поезії чільних репрезентантів літературного дисидентства періоду 1960–80-х рр. Досліджуємо детермінованість її лірики ідеями екзистенціалізму, конкретизуємо узалежненість художньої системи від етики буття дисидентів і біографічних реалій. З’ясовуємо, що багаторівневість сенсів художнього простору таборової лірики значною мірою закодована у символічній канві їхніх віршів. Вихідною основою інтерпретації обираємо авторський текст Ірини Калинець, посередництвом якого досліджуємо символічні коди її художнього мислення. Виявляємо контекстуально-варіативні моделі символіки, наскрізної в ліричному наративі поетки. Основну увагу зосереджуємо на характеристиці семантичного спектру домінантного в її художньому світі символічного образу каменю, інспірованого незламністю дисидентської позиції щодо тоталітарного режиму. Досліджуємо функціональність та естетичну доцільність образів і мотивів «камінного» спектру для утвердження іманентного для інтенційного світу дисидентів пафосу стоїцизму. Доводимо, що у віршах поетки образ каменю функціонує у типологічному річищі дисидентської лірики в його амбівалентному значенні – від символу універсальності до ознак деструктивності абсурдного світу. У результаті дослідження висновкуємо, що символічний код авторського повідомлення у художньому дискурсі Ірини Калинець оприявнюється водночас кількома образними структурами (асоціаціями, ремінісценціями) та синтезує загальновживане змістове навантаження символу із семантикою біблійної та національно-культурної символіки різної етіології.