ВІЗУАЛЬНІ СКЛАДНИКИ АРХЕТИПНИХ ПОЕТИЧНИХ ОБРАЗІВ У ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ МИСИКА

Анотація

Статтю присвячено аналізу візуальних складників архетипних поетичних образів як чинника формування поетичної картини світу автора. У сучасному культурному просторі надто часто доводиться спостерігати деградацію духовних цінностей, витіснення всього високого та ідеального. У зв’язку з цим актуальності набуває звернення до архетипних поетичних образів, які зумовлюють націєтворчий потенціал поезії. У цьому руслі важливим є дослідження таких явищ, як поезія Василя Мисика, у якій з особливою силою проявилася тяглість культурних набутків багатьох поколінь українського народу, неосяжність духовних обріїв, спорідненість з традиціями неокласиків. Мета статті полягає в тому, щоб дослідити своєрідність візуальних складників архетипних поетичних образів у поезії Василя Мисика як одну із домінант, завдяки якій проявляється національна ідентичність художнього твору. Завданнями дослідження є розкриття етико-естетичного потенціалу поезії в контексті формування загальнолюдських цінностей, особливостей творчого переосмислення архетипних поетичних образів як форми декодування культурного коду національної культурної спадщини. У дослідженні мовного багатства поезії Василя Мисика використовувалися методи семантичного, концептуального та інтерпретаційно-текстового аналізу, метод біографічного аналізу. Крім того, для глибшого розуміння тих чи інших мотивів долучалися описовий метод та метод компонентного аналізу. У статті досліджено особливості функціонування культурних архетипів у поетичній картині світу на різних етапах формування поетичного становлення автора. Показано, яким чином етнокультурні архетипи та міфологічні образи відбиваються в зорових рядах поетичного тексту, як вони уможливлюють створення етичного та естетичного ідеалу в поезії, де органічно поєднуються принципи неокласики та народнопісенної традиції. Обґрунтовано доцільність виокремлення поодиноких архетипних поетичних образів, що вміщують духовно-культурні надбання українського народу. Розкрито етико-естетичний потенціал поезії в контексті формування загальнолюдських цінностей. Доведено, що творче переосмислення архетипних поетичних образів є формою декодування культурного коду національної культурної спадщини. Результати дослідження можуть бути використані у вивченні українського літературного процесу 20-го ст., а також у вивченні формування авторської картини світу, аналізі архетипних компонентів візуальної образності творів сучасних авторів.