ТОПОНІМІЧНИЙ ФРЕЙМ У ТВОРЧОСТІ ПЕТРА СОРОКИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу топонімічного фрейму у творчості П. Сороки, тобто власних назв природних або створених людиною об’єктів у когнітивному аспекті. Дослідження топонімів як концептуальних одиниць, репрезентантів відповідного фрейму є актуальною проблемою сучасної ономастики. Метою статті було простежити специфіку мовної об’єктивації індивідуального топонімічного фрейму у творчості відомого українського письменника Петра Сороки, зокрема в такому жанрі, як денники, що, за словами самого автора, «народився з потреби сповіді». Завдання полягали в тому, щоб виявити топоніми у денниках П. Сороки, з’ясувати особливості їхнього буття у ментальному лексиконі автора, систематизувати їх з урахуванням специфіки організації індивідуальних онімічних фреймів.

Під час аналізу зважали на те, що власні назви, входячи до ментального лексикону, зазнають трансформації, стаючи концептами, які об’єднуються у фрейми та дрібніші утворення – субфрейми. У ході дослідження було встановлено, що проаналізований індивідуальний фрейм включає чотири топонімічні кола: 1) назви малої батьківщини; 2) назви територіальної топонімічної системи, що символізують велику Батьківщину (етнічне коло); 3) назви, пов’язані з родинною пам’яттю та 4) закордонну топонімію. При цьому доведено, що відбуваються активні процеси переходу другого та подальших кіл у перше. Засвідчено, що розглянуті власні назви формують п’ять основних топонімічних субфреймів: ойконімічний, хоронімічний, гідронімічний, оронімічний та мікротопонімічний. Специфікою когнітивного підходу зумовлено те, що одиниці різних субфреймів можуть потрапляти в одне топонімічне коло і, навпаки, компоненти одного субфрейму – у різні кола. Проведений аналіз показав, що для такого жанру, як денники, властивою є висока частотність вживання власних назв загалом і топонімів зокрема. Це допомагає читачеві глибше пізнати мовну особистість автора, змоделювати його образ, зрозуміти внутрішній світ. У результаті дослідження можна зробити висновок про Петра Сороку як людину ерудовану і духовно багату, у денниках якого топоніми є важливим маркером ідіостилю письменника.

Перспективи подібних досліджень убачаємо в подальших студіюваннях авторських ононімів, які необхідно поширювати також на творчість інших письменників.