ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ УЧНІВСЬКИХ ПРІЗВИСЬК

Анотація

Стаття присвячена дослідженню учнівських прізвиськ як одного з різновидів неофіційних найменувань, зокрема опису специфіки їхньої мотивації. Актуальність фіксації та наукового аналізу цього антропонімного класу зумовлена тим, що впродовж останнього десятиліття комунікація в шкільному середовищі зазнає суттєвих змін і цей клас індивідуальних прізвиськ стає усе менш популярним. Обраний мотиваційний критерій аналізу та систематизації є одним із найважливіших, бо дає можливість глибше осягнути живі назвотворчі процеси, які відбувалися й відбуваються в цій частині національної антропонімії.

Цінність аналізованого матеріалу полягає в тому, що мотивованість найменування ми виводимо, спираючись, як це часто буває у випадку інших антропонімів, не лише на його прозору семантичну структуру, не тільки на те, що коренева морфема допомагає висвітлити мотив номінації. У випадку учнівських прізвиськ у мікросоціумі, де вони по- бутують, ще не втрачений контекст, який супроводжував їх постання, не загубилася інформація про екстралінгвальні причини вибору та творення цих назв, що дає можливість простежити складні семантичні зв’язки, опосередковані не тільки мовою, але й культурою. Прозорість власної назви в цьому випадку є очевидною, як і її зв’язок із позамовними чинниками. Подібні студії дають підстави для обґрунтованих висновків про причини вибору назви, особливості її мо- тивації і врешті-решт – про основні принципи номінації у сфері прізвиськ.

Учнівські прізвиська, як відомо, не належать до найдавніших шарів національної антропонімії, а проаналізо- вані номени – узагалі приклад сучасної системи неофіційної антропонімії. Але й сьогодні вони мають традиційну для індивідуальних прізвиськ мотиваційну базу, засвідчують усталені моделі та неперервність традицій їх творення. Функціонування цих найменувань у сучасному узусі говорить про багатство й розмаїття можливостей української антропонімійної системи та великий потенціал ономатворчості українців.