З ІСТОРИКО-ЕТИМОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ В.В. НІМЧУКА В ГАЛУЗІ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
Ключові слова:
українська мова,, російська мова,, білоруська мова,, лексика,, фразеологія,, етимологія,, семантика.Анотація
Стаття присвячена дослідженню етимології ідіоми горобина ніч, що має давню фіксацію в літописних
текстах, починаючи з ХІ ст. в «Повісті временних літ». Незважаючи на спроби історико-етимологічної реконструкції
(праці В. Німчука, О. Фінкеля, О.Могили та ін.), у сучасному мовознавстві вислів має різні етимологічні версії. Мета
статті – аналіз первісної семантики в динаміці етнографічних і лінгвістичних даних східнослов’янських мов. Дже-
релами студії слугували літописи, етимологічні, тлумачні, діалектні, фразеологічні словники української, російської,
білоруської мов, енциклопедії з міфології слов’янських народів, етнографічні праці, художні твори. Узгодженість лінг-
вістичних та культурно-історичних аргументів робить найбільш імовірним висновок, що первісне значення ідіоми
горобина ніч з відповідними паралелями у східнослов’янських мовах було мотивовано поняттям рябий ‘строкатий’,
звідси семантика ‘темна і строката ніч зі спалахами блискавки’. Унаслідок втрати первинного змісту відбулася ре-
етимологізація, що пішла шляхом народної етимології по лінії рябиний – горобиний – “вороб’їний”. Трансформація
образів так само не посприяла прозорості семантики вислову, але принаймні вони були носіям зрозумілі – горобець,
горобина і т. ін.
Літописне походження українського горобина ніч та його східнослов’янських паралелей має одну суттєву осо-
бливість: в найдавнішому серед них тексті «Повісті временних літ» компонента горобиний не було, його дописав не-
відомий літописець в XV ст. Властиво, постає питання про причину такого вкраплення. Відповідь полягає, на нашу
думку, в суто художньому прийомі метафори, який застосувув автор літопису, аби провести паралель між небесними
язичницькими стрілами-блискавками Перуна і стрілами воїнів в нічній битві 1024 р. біля села Листвена. Таким чином,
ідіома горобина ніч має міфолого-метафоричну природу номінації, коли мотиватор одного культурного коду послужив
підґрунтям для позначення іншого. Важливо підкреслити, яку б семіотичну систему східнослов’янської культури –
міфологію, обряди, звичаї, мову – ми не розглядали, в кожній із них виявляємо використання давніших елементів,
переосмислених в результаті зміни одного світосприйняття наступним, як відбулося з язичництвом і християнством.
