СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІЮВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ БЫТИ У РУЧКИ

Анотація

Стаття продовжує цикл студій про фразеологічне багатство української мови ХVІІІ ст. На матеріалі

щоденникових записів генерального хорунжого М. Ханенка проаналізовано семантичне наповнення та функційні осо-
бливості фразеологізму быти у ручки, що виявляє тенденцію до граматичної, словотвірної та позиційної варіантності.

Дослідники історії дипломатії доводять, що московити церемоніал цілувати руку цареві запозичили в татар та азіатів,

від яких тривалий час були залежні. М. Ханенко вжив фразеологізм 44 рази тільки в описах подій, пов’язаних із ділови-
ми поїздками до московії, що вже засвідчує невластивість українській ментальності як власне церемоніалу, так і його

номінації. Для з’ясування причин незасвоєння українською мовою цього стійкого сполучення слів залучено писемні
пам’ятки інших жанрів, зокрема літописи, що засвідчили функціювання синонімічного відповідника цѣловати руку,
який хоч і виявляє меншу експресивність, проте має ширшу семантичну структуру. Полярність учасників церемоніалу
репрезентує фразеологізм жаловати къ ручки.
Поширення фразеологізму на українських теренах доводить його локальний – Східне Полісся, хронологічний –
ХVІІІ ст. та жанровий – переважно щоденникові записи – характер. Стійке сполучення слів засвідчене і в пам’ятках
польської мови ХVІІ ст. в описах подій, що стосуються прийому представників дипломатичних місій московським

царем. Це доводить, що саме з московії відбувалося поширення фразеологізму, який, потрапивши на периферію лек-
сико-фразеологічної системи української мови, через низку інтра- та екстралінгвальних чинників залишився в ній

вузькохронологічним екзотизмом як атрибут чужої культури та ментальності.