СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІЮВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ БЫТИ У РУЧКИ
Ключові слова:
українська мова першої половини ХVІІІ ст., щоденниковий дискурс, фразеологізм, семантика, варіантність.Анотація
Стаття продовжує цикл студій про фразеологічне багатство української мови ХVІІІ ст. На матеріалі
щоденникових записів генерального хорунжого М. Ханенка проаналізовано семантичне наповнення та функційні осо-
бливості фразеологізму быти у ручки, що виявляє тенденцію до граматичної, словотвірної та позиційної варіантності.
Дослідники історії дипломатії доводять, що московити церемоніал цілувати руку цареві запозичили в татар та азіатів,
від яких тривалий час були залежні. М. Ханенко вжив фразеологізм 44 рази тільки в описах подій, пов’язаних із ділови-
ми поїздками до московії, що вже засвідчує невластивість українській ментальності як власне церемоніалу, так і його
номінації. Для з’ясування причин незасвоєння українською мовою цього стійкого сполучення слів залучено писемні
пам’ятки інших жанрів, зокрема літописи, що засвідчили функціювання синонімічного відповідника цѣловати руку,
який хоч і виявляє меншу експресивність, проте має ширшу семантичну структуру. Полярність учасників церемоніалу
репрезентує фразеологізм жаловати къ ручки.
Поширення фразеологізму на українських теренах доводить його локальний – Східне Полісся, хронологічний –
ХVІІІ ст. та жанровий – переважно щоденникові записи – характер. Стійке сполучення слів засвідчене і в пам’ятках
польської мови ХVІІ ст. в описах подій, що стосуються прийому представників дипломатичних місій московським
царем. Це доводить, що саме з московії відбувалося поширення фразеологізму, який, потрапивши на периферію лек-
сико-фразеологічної системи української мови, через низку інтра- та екстралінгвальних чинників залишився в ній
вузькохронологічним екзотизмом як атрибут чужої культури та ментальності.
