ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНИЙ ЧИННИК ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОМОНІМІЇ (на прикладі інтер’єктивації іменників)

Анотація

У статті досліджено вторинні вигуки, утворені від іменників, що були виявлені в піснях російсько- української війни (від 24.02.2022 р.). Обраний матеріал наочно демонструє, як може змінюватися лексика під впливом зовнішніх чинників за короткий період часу. Доведено, що в результаті такого впливу з’являються не лише нові слова, а й відбуваються взаємопереходи в межах лексико-граматичних класів слів.

Інтер’єктивовані іменники умовно поділено на дві групи: 1) вторинні вигуки, що існували в мові, та з початком війни активізувалися в повсякденному мовленні; 2) нові вторинні вигуки, появу яких стимулювали фактори російської агресії проти України. У цій групі охарактеризовано екстралінгвальні умови виникнення нового вигуку, оцінено пер-спективи закріплення таких вигуків у мові. Зафіксовано вторинні вигуки, що утворилися від англійсько- і турецькомов- них запозичень. Констатуємо, що частина вигуків походить від власних назв, розглядаємо таке явище як периферійне для сучасної української літературної мови.

Вторинні вигуки зараховуємо до імперативних (виражають волевиявлення, наказ), етикетних (патріотичні ві- тання), емоційних (закладена сема позитивної чи негативної характеристики). При цьому зауважуємо, що серед ново- утворених вигуків наявні лише емоційні, виникнення яких пов’язано з реакцією на ті чи ті події в суспільстві. Виявлені одиниці розподілено на різні типи функціональних омонімів (синкретично-диференційовані, синкретично-недиференційовані та синкретично-потенційні). Більшість омонімних пар (іменник / вигук) визначаємо як синкретично-потенційні функціональні омоніми, тобто існування яких визначається лише численними контекстами при відсутності будь-якої фіксації у словниках. Узято до уваги перехід іменників у вигуки як самостійно, так і в поєднанні із залежними словами, що кваліфікуємо як вигукові фразеологізми. Відповідно до семантичного, морфологічного та синтаксичного критеріїв визначення частин мови описано зміни, які відбулися в процесі транспозиції іменника у вигук (послаблення лексичного значення, втрата морфологічних ознак вихідної частини мови, набуття частиномовного статусу інтер’єктивности, втрата здатности бути головним чи другорядним членом речення).