ЕЛЕМЕНТАРНІ ПАРАДИГМАТИЧНІ КЛАСИ ІМЕННИКІВ ДРУГОЇ ВІДМІНИ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ М’ЯКОЇ ГРУПИ НА -О В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2023.2.(50).216-223Ключові слова:
друга відміна, елементарний парадигматичний клас, морфологійна парадигматика, м’яка група, парадигма, релевантний чинник, чоловічий рідАнотація
Статтю присвячено аналізові системи словозміни іменників чоловічого роду другої відміни м’якої групи із закінченням -о в називному відмінку однини на кшталт тату́сьо, Леньо́ , Дзі́дзьо з урахуванням низки вну- трішньомовних і позамовних чинників на засадах морфологійної парадигматики. Серед зазначених лексем переважа-
ють антропоніми на позначення прізвищ, прізвиськ, фонетичних і словотвірних варіантів власних чоловічих імен. У процесі дослідження використано метод лінгвістичного опису, а також порівняльний та структурний, почасти застосо- вано метод компонентного аналізу.
У публікації критично розглянуто й скрупульозно опрацьовано різні пропозиції вчених щодо словозміни роз- гляданого конгломерату слів, визначено пропріальні та апелятивні лексичні одиниці, які відмінюються за зразком ви- щезазначених субстантивів. Установлено та охарактеризовано низку релевантних чинників (усього 23 з 33), на основі яких виокремлено елементарні парадигматичні класи – найменші сукупності певної кількості еквівалентних морфоло- гійних парадигм, які ґрунтуються на системі актуальних факторів.
З урахуванням морфологійних, лексико-семантичних, ономастичного, словотвірного, контекстуального, акцентуаційного, орфографійного, графічного, морфонологійного, фонетико-фонологійного, синтагматичних, синтаксичного, узусного, етимологійного, діалектного чинників та інших виділено 6 елементарних парадигматичних класів для субстантивів другої відміни чоловічого роду із флексією -о після м’якої приголосної фонеми в кінцевому сегменті основи.
Досліджувані елементарні парадигматичні класи один від одного відрізняються семантичними особливостями репертуарного складу, які виявляють у тих чи тих контекстах завдяки синтагматичним зв’язкам, належності до кате- горії пропріативних чи апелятивних назв, певного підкласу онімів, маркованості грамемами істот-осіб, істот-неосіб, неістот. Також диференціація залежить від акцентуації (усього засвідчено дві схеми: з наголосом на основі або наголо- шеною флексією), наявності повних (з усіма грамемами однини та множини) і неповних (тільки словоформи однини) парадигм, варіантних діалектних відмінкових закінчень у давальному, орудному, місцевому відмінках однини та можливості у вказаних відмінкових формах чергування м’яких і твердих приголосних фонем.
