НАЗВИ ПОСЕЛЕНЬ СРІБНОЇ ЗЕМЛІ ЯК ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН
Ключові слова:
ппрофесор Василь Німчук, Срібна земля, Закарпаття, ойконіми, астіоніми, ономастика, лінгвокультурологічний портрет, спосіб номінаціїАнотація
У статті проаналізовано назви міст Закарпаття Берегово, Виноградів, Тячів, Чоп як лінгвокультурний феномен. З’ясовано, що вони експлікують інформацію апелятивного коду (ландшафтно-артефектного мікрокоду). До- ведено, що ойконіми являють собою невід’ємну частину загальної мовної системи, їхнє виникнення й розвиток підпо- рядковані загальним лінгвістичним закономірностям. Водночас процес номінації будь-яких географічних об’єктів не є чисто лінгвістичним і не зводиться до простого акту маркування. Ойконіми / астіоніми містять у своїх основах значну й важливу інформацію з найрізноманітніших інформаційних сфер: лінгвістичну, історичну, соціальну, культурологічну, психологічну, етнографічну тощо. Саме об’ємність лінгвістичної та екстралінгвістичної інформації дозволяє їм бути одиницями, що здатні репрезентувати зв’язок із культурно-історичними і національно-специфічними особливостями того чи того народу.
Підкреслено, що культура організовує думку мовної особистості, формує мовні категорії та концепти. Тож ойконіми розглянуто як особливий пласт пропріальної лексики, що відображає пономінований людиною світ та окреслений нею простір. Методологія дослідження визначає шляхи утвердження аналізованої проблеми: омовлення людиною заселеного нею об’єкта здійснюється через призму національної культури. Відтворення культури українського ойконімного назовництва передбачає наявність в онімі і лінгвальної, і культурної інформації. Лінгвальну продиктовано певними мовними законами, культурологічну визначено самою сутністю культури та об’єктивовано за допомогою кодів культури.
Моделювання лінгвокультурологічних портретів назв міст Срібної землі дало змогу простежити генезу, особли- вості функціонування, культурно-історичну та національну зумовленість астіонімів Берегово, Виноградів, Тячів, Чоп. Застосування методики моделювання функціонально-семантичних полів забезпечило створення лінгвокультурологіч- них портретів астіонімів Закарпаття з виокремленням у них ядерної та інтерпретаційної зон, зон ближньої та дальньої периферії.
