ДИНАМІКА ІМЕННИКА́ СЕЛА ГОРОДОК КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО РАЙОНУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (1860–2023 РОКИ)
Ключові слова:
антропонім, особове ім’я людини, найуживаніші імена, рідковживані імена, частотний десяток імен, динаміка іменника́Анотація
Дослідження власних назв мешканців сіл і містечок задля виявлення специфічних рис, регіональних ознак українського іменника́, зокрема й розвитку системи особових імен людей одного волинського села впродовж майже двох століть, є актуальним і важливим завданням української антропоніміки.
Мета статті – аналіз динаміки іменника́ села Городок Камінь-Каширського району Волинської області. Завдання – простежити якісні й кількісні зміни іменника́ з 1860 по 2023 роки. Матеріалом дослідження стали 242 імені й 1853 їхні ім’явжитки, джерелами – дві погосподарські книги села 1948 та 2023 років.
Огляд змін іменника́ в межах трьох хронологічних зрізів (І – 1860–1939 рр.; ІІ – 1940–1990 рр.; ІІІ – 1991– 2023 рр.) показав, що кожен період має свої унікальні оніми, хоча спільною рисою для всіх є домінування традиційних християнських імен (Микола (66 ім’явжитків), Анна (Ганна) (65), Іван (63), Олександр (59), Марія (58)). Це можна пояснити пізнім відходом від церковної традиції вибору імені дитини, аж після 1939 року. З цим пов’язана і відсутність у іменнику́ села, на відміну від загальнонаціонального, антропонімів, присвячених революційним подіям початку ХХ ст. Спільними ознаками із загальнонаціональним іменнико́м можна вважати втрату давніх назв (Калістрат, Мо- труна) і збідніння іменника́ (48 імен ідентифікували 322 чоловіків та 39 імен – 318 жінок) у другому періоді, а також розширення репертуару імен за рахунок запозичень (Евеліна, Еріка, Ліана) і повернення стародавніх українських імен (Дем’ян, Тимофій, Меланія, Серафима) у третьому. Запозичення здебільшого поповнюють жіночий іменни́к села (Вероніка (2), Каріна (4), Маргарита (3), Яна (2) Аделіна, Божена, Емілія, Ніка, Суламіта), тоді як чоловічий залишається традиційним.
Отже, іменни́к села Городок має як загальнонаціональні, так і регіональні особливості та є складником антропо- німії Волині й загалом України. Він повністю відповідає загальноукраїнській тенденції до стабілізації та вироблення власних смаків.
