ГРАМАТИЧНІ ПРАЦІ В ГАЛИЧИНІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (до 1939 р.)

Анотація

У статті зроблено короткий огляд українських граматик, виданих у кінці ХІХ та першій половині ХХ ст. в Галичині, зокрема граматик С. Смаль-Стоцького та Ф. Ґартнера, В. Коцовського та І. Огоновського, В. Сімо- вича, Я. Лазарука, М. Угрина-Безгрішного та А. Лотоцького. Не всі ці праці мали однакову наукову та просвітницьку цінність, однак кожна з них більшою чи меншою мірою спричинилася до розвитку української літературної мови в Галичині. Наукова думка вчених та культурних діячів Галичини була спрямована на вдосконалення народної мови, перетворення її на мову освічену, культурну, літературну, на облагородження її, адже впродовж другої половини ХІХ та ще й на початку ХХ ст. в Галичині великий вплив на культурне життя галичан мали москвофіли, які нав’язували галичанам «язичіє» – мішанину українських, російських та польських слів. Дехто з промосковськи налаштованих ді- ячів намагався переконати галичан, що треба взагалі переходити на російську мову. Отже, українська літературна мова в Галичині формувалася в нелегкій боротьбі за своє існування. Темі розвитку, формування й укріплення української літературної мови на народній основі в Галичині присвячено вже чимало праць, зокрема, монографія «Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині» (2014) автора цих рядків; кандидатська дисертація М. Барчук

«Розвиток української літературної мови в Галичині середини ХІХ століття: фонетика, граматика, лексика» (2012); Г. Мацюк «Прескриптивне мовознавство в Галичині (2001); С. Гірняк «Соціолект галицької інтелігенції у формуванні норм української літературної мови (кінець ХІХ – початок ХХ століття) (2018) та ін. Стаття має на меті показати, що потуги галицьких мовознавців, учителів, письменників не були марними, адже завдяки їм був сформований західний варіант української літературної мови, яким послуговувався і І. Франко, і багато інших українських письменників та культурних діячів.