ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ У «СЛОВНИКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» ПАВЛА БІЛЕЦЬКОГО-НОСЕНКА

Анотація

Стаття присвячена аналізу дієслівних форм, зафіксованих у «Словнику української мови» Павла Білецького-Носенка, який вважають найповнішою лексикографічною працею першої половини ХІХ ст. Актуальність обраної теми зумовлена потребою дослідження діяльності письменника, педагога, лексикографа, автора першого ве- ликого словника української мови.

Словник містить цінний матеріал для вивчення не лише лексичної, а й граматичної системи української мови; у ньому зафіксовано і прокоментовано різні фонетичні, словотвірні та граматичні явища української мови, наведено багатий ілюстративний матеріал (живе мовлення, фольклорні джерела, писемні пам’ятки).

Метою статті є дослідження дієслівних форм, зафіксованих у «Словнику української мови» Павла Білецького- Носенка. Завдання полягають у виявленні синтетичних та аналітичних часових і способових форм дієслова у словни- кових статтях, визначення особливостей засобів вираження граматичних значень дієслів у відповідний період.

У словнику зафіксовані форми теперішнього, минулого, майбутнього часів дієслова, форми умовного і нака- зового способів, дієприкметники, дієприслівники, інфінітиви, переважна більшість яких має флексії та формотворчі афікси, які є нормативними в сучасній українській літературній мові. Виявлено у словнику специфічні форми, властиві граматичній системі української літературної мови (синтетичні форми майбутнього часу недоконаного виду, інфінітив- ні утворення), граматичні архаїзми у системі дієслівних форм (аорист, перфект, минулий особовий час, теперішній час дієслова бути), які могли вживалися під впливом писемних пам’яток, діалектні риси південно-східного наріччя (спива, чита), варіанти флексій у формах І особи множини (-мъ / -мо) дієслів дійсного та наказового способів, ІІІ особи од- нини теперішнього часу, ІІ особи множини наказового способу та ін.

Система дієслівних особових форм, представлена у «Словнику української мови» П. Білецького-Носенка, засвідчує складний процес, пов’язаний з усталенням літературних норм уживання граматичних форм в українській лі-тературній мові.