ТРОПІКА ПЕЙЗАЖНОГО ОПИСУ Ю. ЯНОВСЬКОГО

Анотація

Тропеїчна система будь-якого письменника ґрунтується на його світосприйманні й образній уяві. Актуальність дослідження полягає в потребі зафіксувати та схарактеризувати специфіку пейзажних описів як еле- ментів художнього простору у творчості Юрія Яновського – представника української модерної літератури. Метою пропонованої статті є визначення специфіки тропів у літературних пейзажних описах. Основні завдання дослідження: встановити й схарактеризувати основні стилістичні засоби вербалізації пейзажу, сформовані асоціативним мисленням письменника; 2) висвітлити функції та роль метафори, персоніфікації, порівняння й епітета у формуванні різних типів пейзажів. Матеріалом дослідження послугувало 2 романи Ю. Яновського – «Вершники» та «Майстер корабля». До основних тропів, залучуваних для вираження літературного пейзажу, безумовно, належать метафора, порів- няння та епітет. Засобом емоційності та експресивності в романах «Вершники» та «Майстер корабля» постає різно- аспектна метафора. Із-поміж відомих основ для метафори (за формою, місцем розташування, кольором, звучанням, особливостями руху, виконуваними функціями, фізіологічними й психічними враженнями від сприймання об’єкта) Ю. Яновський доволі часто послуговується метафорою, заснованою на подібності за розміром, кольором та функція- ми. Продуктивними є метафори до елементів морського (море, хвилі, шаланди) та міського (вечір, грім, сад) пейзажу. У романах персоніфіковано образи сонця, хмар, шторму, вітру, дощу, які наділено рисами людини, що вербалізується за допомогою дієслів із семантикою руху, процесу та стану. Поширеними в пейзажних описах є сполучникові порівняльні структури, де референт порівняння приєднано сполучниками як, ніби, мов. Море і його елементи виступають у ролі агентів та референтів порівняння. Епітетні структури побудовано за візуальною, сенсорною, артефактною, антропною й аксіологічною моделями. У досліджуваних творах переважно функціюють оказіонально-асоціативні епітети.

Художній простір автора постає в пейзажі завдяки асоціативному мисленню та відтворюється за допомогою емоційно-оцінного складника, який відображають метафора, персоніфікація, порівняння та епітет.