МОВНІ ТА ПРАВОВІ ЗДОБУТКИ УКРАЇНЦІВ І ПОЛЯКІВ У ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (на матеріалі інтерпеляції посла Данила Танячкевича до міністра освіти)

Анотація

Окреслено одну з актуальних проблем сучасної діахронічної соціолінгвістики – аспектуальний аналіз поглядів українського депутата (посла Сейму) Данила Танячкевича щодо розширення функцій української мови, зокрема закріплення за нею статусу мови викладання, насамперед у Львівському університеті. Увагу сфокусовано на висвітленні ролі особистостей у становленні української державності. Показано, що освічена українська інтелігенція відігравала значну роль у боротьбі за розширення прав української мови в галузі освіти. Окреслено питання щодо намагань українців засновувати освітні заклади з українською мовою навчання. Наголошено на ролі центрального уряду (Відень) у поступі освіти в Галичині. Простежено спроби центрального уряду Австро-Угорської імперії заснувати в Східній Галичині освітні заклади з українською мовою навчання. Продемонстровано маніпулятивні стратегії і тактики Міністерства освіти у вирішенні питань щодо мови навчання на теренах Східної Галичини. Сформульовано ключові положення щодо необхідності впровадження української мови як мови навчання у Львівському університеті: українські політики й правники переконували, що Львівський університет повинен слугувати інтересам галицького населення. Проаналізовано спроби польських професорів заперечити права української мови щодо закріплення за нею статусу мови освіти. Незважаючи на постанови Австро-Угорської імеперії, що надавали українській мові право бути мовою освіти в Східній Галичині, польські депутати усунули її з освітньої галузі. Описано мовні та юридичні здобутки українців та поляків у Львівському університеті наприкінці ХІХ ст. Доведено, що лист Д. Танячкевича до міністра освіти Австро-Угорської імперії мав важливе значення для розширення функційного навантаження української мови, зокрема й в освітньому процесі, за часів перебування Східної Галичини в складі Австро-Угорщини.