ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ НІМЧУК І ПРОБЛЕМИ CУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СЛОВОТВІРНОЇ МОРФОНОЛОГІЇ

Анотація

Статтю присвячено аналізові внеску В.В. Німчука в розв’язання проблем української словотвірної морфонології – такого розділу мовознавчої науки, який досліджує зовнішній план морфем і закономірності їхньої формальної взаємодії в усіх актах словотворення й словозміни. Її мета – продемонструвати вагомість основних положень статті В.В. Німчука «До питання про афіксальний словотвір» для з’ясування природи та етимології розширювачів афіксальних морфем як складників дериваційних актів. Досягнення цієї мети вимагало застосування низки загально- наукових і власне лінгвістичних (спеціальних) методів і процедур, зокрема аналізу, зіставлення й порівняння, прийомів структурного та семантичного методів, словотвірного, етимологічного й компонентного аналізів.

У ході дослідження встановлено, що В.В. Німчук мав власне розуміння поняття й терміна «аглютинативне слово- творення», позаяк охоплював ним тільки випадки поєднання словотворчих афіксів із незмінюваними словами, а також тими чи тими словоформами змінюваних слів. У своїй статті він засвідчив слушність думки, що аглютинативне сло- вотворення активно послуговується нарощеними суфіксами, забезпечуючи в такий спосіб чітке й вільне прочитання словотвірної структури похідного слова, а також довів, що нарощувані на той чи той суфікс сегменти є з походження не будь-якими довільними елементами, а значущими, тобто морфемами, які з певних причин асемантизувалися й, ві- дійшовши до словотворчого афікса, стали виконувати в слові лиш формальну функцію.

Виявлено, що такі структури вчений окреслював терміном «суфікси», очевидно, похідні суфікси, хоч вони в зна- ченнєвому плані не відрізняються від первинних, вихідних. Показано, що значущість праці В.В. Німчука для морфо- нологічної теорії полягає не лише в тому, що в ній розкрито механізми постання розширених аломорфів словотворчих морфем, а й досліджено історію постання суфіксів -шн-, -ка-, які в нашій інтерпретації постають морфами доволі продуктивних і активних морфем {-Н-} та {-А-}, морфами нарощеними, що містять у своєму складі субморфеми – елементи, формально збіжні з морфемами (питомими чи запозиченими), але які виконують в ході дериваційної процедури функцію пристосування словотворчих морфем.