ДІАЛЕКТНІ ТЕКСТИ УКРАЇНСЬКИХ ГОВОРІВ СХІДНОЇ СЛОВАЧЧИНИ

Анотація

У статті подано інформацію про записи діалектного мовлення русинсько-українського населення Словаччини та охарактеризовано основні праці із зазначеної проблематики, видані в другій половині XX століття. Перші записи текстів належать І. Панькевичу, який співпрацював із Слов’янським інститутом Чеської академії наук у Празі і сам організовував польові експедиції вчених у Східну Словаччину. Після виходу його монографії «Українські говори Підкарпатської Русі і сумежних областей» побачили світ наступні вагомі публікації з текстами мови русинів-українців Словаччини, записані І. Панькевичeм та його учнями. В рамках гранту Чеської академії наук вони були опубліковані в книгах: «Розповіді з Підкарпаття. Українські говірки Східної Словаччини» (1998), «Українські говірки Словаччини. Дослідження та аудіозаписи 1957–1967 років» (2005) та «Оповідання та пісні русинів зі Східної Словаччини. Пів- деннокарпатський український діалект в автентичних записах» (2009). На зламі століть видають свої монографії з додатками записаних у польових умовах текстів М. Гиряк, З. Ганудель, М. Чіжмарова, Н. Вархол, Й. Вархол та інші вчені. Записи мовлення об’єднані в такі тематичні групи: тексти про життя, про їжу та напої, звичаї та обряди, одяг, походження сіл, про усну народну творчість, казки, прислів’я, приказки, загадки.

Джерелом новітніх наукових досліджень науковці називають діалектні тексти, зразки говіркового мовлення. Діалектні тексти відтворюють вимову звуків, подають інформацію про вживані словоформи, є джерелом вивчення всіх мовних рівнів, відтворюють мовну й духовну культуру народу. Вони призначені не тільки для мовознавців, а можуть також бути використані істориками, етнографами, соціологами і навіть політиками.

Наявні тексти зі Східної Словаччини не стали предметом спеціальної уваги діалектологів, тому перспективу подальших досліджень русинсько-українських говорів пов’язуємо з аналізом особливостей діалектних текстів на різних мовних рівнях.