СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ОБШИРИ НАУКОВОГО ГОРИЗОНТУ ПРОФЕСОРА ВАСИЛЯ НІМЧУКА
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2023.2.(50).483-491Ключові слова:
соціолінгвістика, мовна ситуація, українська мова, український правопис, політичне русинство, мова церкви, засоби масової інформації, В.В. НімчукАнотація
У статті узагальнено внесок професора В.В. Німчука в соціолінгвістичну проблематику, зокрема його науковий аналіз деформацій українського мовно-культурного простору в пострадянський період, популяризацію знань про українську мову та умови її функціонування в різні історичні періоди – відповідно формування адекватної суспільної думки з питань взаємодії мови та суспільства, специфіки мовної ситуації в Україні загалом та окремих її регіонів зокрема, причиново-наслідкових зв’язків між мовою та державою, ідеологією, політикою, релігією тощо.
Зауважено, що соціолінгвістичні дослідження в Україні, які почали розвиватися зі здобуттям незалежності, спря- мовані на вирішення практичних завдань розширення соціальної бази української мови, повернення їй функціональної повноти, і це випливає передусім зі специфіки мовної ситуації в Україні як постколоніальній та посттоталітарній державі. Зроблено висновок про значний внесок професора В.В. Німчука в окреслення шляхів подолання кризової мовної ситуації в державі, формування векторів провадження мовної політики на державницьких засадах, розвінчування замаскованих політтехнологій, спрямованих на породження різного роду деструктивних процесів в Україні та за її межами. Найбільшою мірою це пов’язано з періодом перебування вченого на посаді директора Інституту української мови НАН України з 1998 до 2008 року, відкриттям у цей час відділу соціолінгвістики в Інституті для всебічного дослідження функціонування мови в суспільстві, а також з численними науковими розвідками професора про явище політичного русинства, мовні взаємозв’язки українців та угорців, мову церкви в Україні та ін.
Акцентовано увагу на тому, що, попри шалений опір, вчений провадив роботу над виробленням нового українського правопису, популяризував знання про українську мову через засоби масової інформації, як альтернативу творенню нових писемних мов пропонував зорганізувати міжнародне наукове товариство шанувальників і захисників українських діалектів і разом із науковцями Ужгородського національного університету втілив цю ідею в життя.
