МОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: В.В. НІМЧУК ДО ПРОБЛЕМИ ПЕРІОДИЗАЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК НАПРЯМКУ ДОСЛІДЖЕННЯ ЇЇ ГЕНЕЗИ ТА ІСТОРІЇ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2023.2.(50).500-507Ключові слова:
В. Німчук, періодизації української мови, лінгвоісторія, глотогенез, концепції, етнічна свідомість, етнічна мова, аналіз, відкрита дискусіяАнотація
Широкий філологічний кругозір В.В. Німчука осягає палеославістику, історію української мови, слов‘янську ономастику, глотогенез, історію українського мовознавства, проблеми українського правопису, українське джерелознавство та археографію. Науковий доробок праць ученого складає понад 500 найменувань. До проблематики, ров’язанням якої займався вчений, належить і найзлободенніша тема сучасності в Україні − проблема періодизації української мови, актуальність якої зростає, особливо зараз під час російсько-української війни, коли українська мова є символом нашої незалежності, нашої ідентичності, адже в цій проблемі переплітаються суто мовознавча тематика з суспільною, пов’язаною з прагненням народу знати об’єктивну правду про себе, щоб утвердити свою самобутність, право на власну незалежну державу, довести світові (пра)давність українського етносу. У статті поданий огляд витоків проблеми періодизації розвитку української мови умовно за 2-ма періодами: 1) від ХІХ століття до 90−х років ХХ ст.; 2)після проголошення Незалежності Української держави. Погляди В.В. Німчука викладені відповідно в 2 періоді, коли проблема періодизації української мови після проголошення Незалежності України (1991) постала з новою силою. До неї долучилися Ю. Карпенко (1993) О. Горбач (1993), Ю.Шевельов (1994), Й. Дзендзелівський (1995) та ін. Академік В.В. Німчук не залишався осторонь. Учений вважав періодизацію за напрямок дослідження генези та історії української мови. У статті «Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови» мовознавець піддає ґрунтовному, вичерпному критичному аналізу гіпотези попередників, підкріплює свої аргументи конкретними прикладами з писемних пам’яток та говорів української мови, наводить періодизації інших мовознаців (Ю. Карпенка, О. Горбача, Ю. Шевельова). Для відкритої дискусії пропонує свою періодизацію історії української мови як лінгваль- ної системи.
