МІФОПОЕТИКА ЗБІРКИ «ЗЕМЛЯ ЗАГУБЛЕНИХ, АБО МАЛЕНЬКІ СТРАШНІ КАЗКИ» КАТЕРИНИ КАЛИТКО

Анотація

У статті проаналізовано книжку «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» сучасної української письменниці, лауреатки Шевченківської премії 2023 року Катерини Калитко. Збірка вийшла друком 2017 року, за неї авторка отримала премію «Книга року BBC».

Мета статті – проаналізувати міфопоетичні коди збірки «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки». Для досягнення мети було виконано такі завдання: розглянуто міфологізм указаної книги в контексті досягнень сучасної української постмодерністської літератури; розкрито специфіку трактування архетипних образів у поетиці збірки; ви- значено засоби трансформації міфологічних сюжетів у новелах Катерини Калитко; з’ясовано особливості художнього мислення авторки. Стаття ґрунтується на теоретичних засадах сучасного літературознавства в аспекті вивчення мі- фологізму в художніх творах, на прийомах психологічного, культурно-історичного, герменевтичного й типологічного методів аналізу літературних текстів.

Наголошено, що прозові тексти Катерини Калитко зі збірки «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» є новаторськими за способом трактування загальнолюдських проблем, вони відображають неповторний авторський мі- фосвіт. Міфологічна концепція буття в новелах письменниці формується на основі ключових образів-архетипів землі, води, повітря, вогню. Також вагому роль у структурі текстів відіграють образи-символи каменю («Вода», «Каштелян»), змії («Володарка зміїв») та ін.

Катерина Калитко виявляє нові можливості міфологізму в просторі постмодерністського тексту, розкриває уні- версальні проблеми людського буття, моделює психологічні стани особистості в інтер’єрі різних історичних епох. У збірці «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» актуалізуються питання гендеру, тілесності, самоідентичності, автентичності буття, пошуків смислу існування, і міфологічна призма, крізь яку розгортаються сюжети новел письмен- ниці, надає творам художньої універсальності, позачасовості.