ФОЛЬКЛОРИЗМ ЯК ПІДҐРУНТЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ ВОЛОДИМИРА САМІЙЛЕНКА

Анотація

У статті розглянуто мистецький доробок В. Самійленка крізь призму взаємодії різних граней його художнього світу з усною народною творчістю. Встановлено, що вона була одним із визначних факторів формування індивідуальності письменника та предметом його неослабного інтересу впродовж усього життя – від зацікавленості народними піснями й казками в дитинстві до інтерпретації фольклорних образів та мотивів у зрілій творчості. Одним із ключових фокусів його художнього мислення в аспекті використання фольклорної поетики була жанрова складова. Особливу увагу В. Самійленко приділяв пісенним жанрам (календарно-обрядовим, родинно-побутовим, суспільно- побутовим) та образу пісні, який набув у його ліричних текстах глибокого філософського й символічного значення. Народнопісенна стихія була не лише фундаментом усієї ліричної поезії В. Самійленка, а й невід’ємною складовою його світоглядного становлення й художнього мислення загалом, про що свідчать як різні структурні рівні художнього світу митця, так і автобіографічні матеріали. Фольклорний елемент був важливою складовою поетики гумористичних і сатиричних творів письменника, який майстерно поєднував жанрові форми народної творчості (байку, жартівливу пісню тощо) та народнорозмовну мову й західноєвропейські літературні традиції, що вилилося в унікальне поєднання вишуканості, влучності й водночас простоти й зрозумілості його дотепів та карикатур. Літературно-фольклорні паралелі також можна простежити в художній прозі В. Самійленка, який опрацьовував жанри казки, народного оповідання, анекдота, переказу, легенди, байки тощо. Зв’язок із народною творчістю також репрезентують драматичні твори письменника, з-поміж яких варто виокремити художню інтерпретацію образу легенди про піснярку Марусю Чурай в п’єсі «Чураївна». Крім жанрового аспекту фольклорної поетики, у творчості В. Самійленка привертає увагу використання елементів міфологізму (архетипні образи, культ природи), що надають окремим образам його поезії сакрального змісту, та народнорозмовних елементів, якими письменник увиразнював ілюстрації своїх ідей у філософській ліриці та насмішки в сатирі.