УКРАЇНСЬКІ ТА АНГЛІЙСЬКІ ЗООФРАЗЕМНІ КОМПАРАТИВИ (НА МАТЕРІАЛІ НОМІНАЦІЙ КІШОК/КОТІВ І СОБАК)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2024.1.(51).102-106Ключові слова:
зоофразема, антропоцентризм, зооморфізм, зоо-образ, амбівалентний, пейоративна конотація, слово-концепт, метафораАнотація
У статті йдеться про те, що зоофраземи використовуються в мовленні різних етносів не тільки для характеристики об’єктів і явищ навколишньої дійсності, а й самої людини. Процес номінації при цьому відбувається у двох напрямах: приписування тваринам якостей, властивих людині, тобто антропоцентризм, і наділення людини характеристиками, властивими представникам тваринного світу – зооморфізм. Різний зміст зооморфізмів дає підставу вважати наявність у них відображення національної специфіки, притаманної культурі окремого народу. Характеристи- ка через тварину – це фактично метафора на базі прямої її назви, тобто те переносне значення, яке фіксується словни- ками у відповідних статтях. Тому всю систему асоціацій і конотацій, пов’язаних зі способом життя й поведінки певної тварини у проєкції на людину, є підстави назвати зоо-образом.
КІШКА належить до тварин, зоо-образи яких найчастіше зустрічаються у зоофраземах. Її муркотіння виклика- ють у носіїв української мови переважно позитивні емоції за винятком НЕЛАГІДНОСТІ, що є джерелом негативних емоцій. Часто можна почути думку про те, що КІШКА хитра і дурна, особливо тоді, коли вона нездатна керуватися розумом під час сильної емоційної напруженості. У свідомості носіїв української мови КІШКА є не тільки носієм, а й образом-еталоном амбівалентних якостей. У структуру зоо-образу КОТА входить і компонент «найвищий ступінь прояву хтивості, нестриманості й пожадливості», в той час як образ КІШКИ вживається в межах ідеографічних полів «розумові здібності» і «спосіб життя».
Позитивна конотація, властива собаці, передається в українській мові характеристикою ВІДДАНИЙ, а негатив- на – ПІДЛЕСЛИВИЙ І ДОГІДЛИВИЙ. Таке розмежування пов’язане з наявністю в українських порівняннях оцінки ДУЖЕ (напр.: їсти хочу як собака, набрид ти мені як собака, втомився як собака, злий як собака і т. ін.), яка поступово перетворилась у значення ЗАНАДТО і набула НЕГАТИВНОЇ конотації. Зі сказаного робимо висновок про те, що в картині світу носіїв української мови назва СОБАКА є втіленням образу-еталону НОСІЯ ГІРКОЇ ДОЛІ з конкретизу- ючими національно-маркованими конотаціями ідеографічного поля НЕПРИЄМНИЙ ФІЗІОЛОГІЧНИЙ СТАН. Водночас актуалізовано такі ознаки собаки: ЗНЕХТУВАНИЙ, НЕЦІКАВИЙ, НЕПРИВАБЛИВИЙ. Словом СОБАКА дається ха- рактеристика людині як носієві пейоративних конотацій. Уже той факт, що для актуалізації вибрана саме пейоративна конотація, свідчить про явну національно марковану оцінку цього образу в носіїв української мови.
В англійській мові, як і в українській, нині переважає негативний образ сприйняття собаки, зумовлений впливом християнської моралі на її носіїв. Примітним є й те, що носії української мови судять про людину перш за все з урахуванням її стосунків з іншими людьми в той час, як англійці найбільше хвилюються щодо дотримання зовнішньої пристойності. Тому більшість їхніх характеристик стосуються ідеографічного поля «зовнішність».