ФОНОВІ ЗНАННЯ Й УСТАЛЕНІ ЗООФРАЗЕМНІ УТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Анотація

Всебічне вивчення зоофраземіки можливе лише тоді, коли будуть досліджені всі її ланки і складники в сукупності їхніх взаємозв’язків. В україністиці анімалістичні фраземи ще не стали об’єктом системного пошуку у сфе- рі їхньої продуктивності, високої частотності, контекстного функціонування, семантичної та структурно-граматичної різно- манітності, значного конотативного потенціалу, хоча деякі його аспекти вже знайшли своє відображення на сторінках на- укової літератури. Порівняння й метафоричні утворення, пов’язані з назвам тварин – це застиглі образи стародавнього життя народу, тісно пов’язані з живою природою і домашнім побутом. Кожний образ є носієм сутнісних ознак фраземи. Питання про подібності й відмінності, характерні для переносних значень слів-зооназв і усталених одиниць, до складу яких вони входять, досить складне через необхідність установлення причини семантичного закріплення первіс- ного джерела образу. Під останнім розуміємо сукупність образного використовування зооназв у складі прислів’їв, при- казок, фразеологізмів і в самостійних переносних значеннях. До вивчення фонових знань можна підійти шляхом дослідження конотативних ознак як додаткової до основного значення інформації у вигляді образних асоціацій, пов’язаних із тим чи тим словом і знаходиться на периферії його смислової структури. Конотативні ознаки або асоціативні семи входять до складу фонового знання носіїв певної мови як взаємного (немовного) знання реалій комунікантів, покладеного в основу мовного спілкування.

Під фоновими знаннями, які ввійшли у лінгвістику порівняно недавно, нині розуміють взаємне (нелінгвістичне) знання реалій комунікантами, що є основою мовного спілкування. У статті пропонується розширити поняття фонових знань, залучивши в нього сукупність образних асоціацій, пов’язаних із уживанням мовної одиниці і закріплених у свідомості мовців переносно-образних усталених метафоричних використань значень слів. Фонові знання – це також закріплені мовою асоціації, які супроводжують процеси комунікації. Оскільки поняття фонових знань міцно ввійшло нині в мовознавство, то їх можна вивчати як аспекти спілкування паралінгвістичного характеру.