ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ В ПОЕТИЧНИХ ВІЗІЯХ МАРІАННИ КІЯНОВСЬКОЇ (ЗБІРКА «373»)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2024.2.(52).216-221Ключові слова:
Маріанна Кіяновська, сучасна лірика, художня філософія, філософська поезія, візіонерський тип, постмодернізм, духовністьАнотація
У статті розкрито специфіку поетично-філософської системи Маріанни Кіяновської, сучасної україн- ської поетеси, лауреатки Національної премії імені Т.Г. Шевченка (за збірку «Бабин Яр. Голосами» в 2020 році). Аналіз художньої філософії авторки здійснено на матеріалі збірки «373», опублікованої «Видавництвом Старого Лева» в 2014 році. Указана поетична книжка є першою збіркою вибраних текстів Маріанни Кіяновської, які творилися протягом двох десятиліть.
Мета статті – дослідити філософію буття в поетичних візіях Маріанни Кіяновської на матеріалі збірки «373». Ця мета зумовлювала виконання таких завдань: розкрити уявлення поетеси про універсальні закони буття, специфіку її індивідуально-авторської картини світу; простежити джерела поетичної філософії Маріанни Кіяновської; окреслити ключові образи-«концепти» в книжці «373», а також форми поетичного філософування авторки; з’ясувати своєрідність філософської лірики письменниці в контексті розвитку сучасної української поезії. У статті застосовано біографічний, психологічний, культурно-історичний, герменевтичний, типологічний методи аналізу художніх текстів, а також вико- ристано прийоми екзистенціальної інтерпретації творів.
Маріанна Кіяновська як поетеса візіонерського художнього типу виявляє новаторські підходи до осмислення філософських проблем і моделює самобутню художню філософію, що має виразне екзистенційне спрямування, культурологічну основу та сенсотворчий потенціал.
Зроблено висновки, що Маріанна Кіяновська продовжує традиції української філософської лірики, водночас вона шляхом постмодерністського моделювання творить філософські тексти нової ідейно-художньої якості. Поетеса розкриває спектр актуальних проблем (автентичного буття, ідентичності, самовизначення, духовної трансформації, самотності, любові, віри, богошукання, смислу існування), екстраполюючи їх на рівень світорозуміння й світовідчування людини початку ХХІ століття.