СОНЕТИ ДМИТРА ПАВЛИЧКА В ПЕРЕКЛАДІ УГОРСЬКОЮ МОВОЮ

Анотація

У статті представлено угорський дискурс постаті та творчості талановитого українського поета-шістдесятника Дмитра Павличка. З’ясовано, що творчий доробок цього автора майже від початків його письменницької
кар’єри був у полі зору митців та критиків Угорщини, а з 70-х років з’являються перші публікації його творів у пере-
кладі угорською мовою на сторінках періодичних видань, а також в антології української поезії. У 1981 році вийшла
окрема збірка поезій Д. Павличка «Fénylő kékségben egy madár», у якій щедро представлено й сонетну творчість поета.
Саме опубліковані тут художні тексти стали основним об’єктом наукового дослідження в цій публікації.
Зазначено, що пильна увага до мистецьких здобутків Д. Павличка зумовлена як історико-політичними, так і
естетичними чинниками. З одного боку, угорські літературні кола позиціонують українського митця як чільного пред-
ставника радянської літератури сусідньої країни, знають його як головного редактора журналу «Всесвіт» та активного
громадського діяча, а з іншого, – вважають його талановитим поетом, що успішно працює в різних жанрах, через що
залюбки беруться за інтерпретацію його творів угорською мовою. Окреслено імена перекладачів поезії Д. Павличка
(Д. Тандорі, Д. Ронаї, Й. Ратко, Є. Ґріґаші, Л. Балла), проаналізовано обсяг та якість реалізованих ними перекладів,
висловлено оцінку їх перекладацькій майстерності. Детально простежено корпус угорських версій сонетної спадщини
Д. Павличка, багатоманітної за мотивами та поетикою. Виділено ключові зацікавлення перекладачів та специфіку їх
підходу до інтерпретації оригінальних творів українського автора, звернено увагу на угорські версії його білих сонетів, притчево-сюжетних та ліричних творів цього класичного жанру. Здійснено компаративний аналіз першоджерел та
перекладів, а також різних угорських версій одного й того ж сонета.
Зроблено висновок про те, що особистість Д. Павличка та його творча спадщина через численні публікації в
угорській пресі, у солідних енциклопедіях та антологіях, через видання окремої збірки, важливе місце в якій займають
і проаналізовані сонети, досить показово відкривалася угорському читачеві й таким чином ставала важливою ланкою
українсько-угорської міжлітературної комунікації.