МОТИВ БОГОПІЗНАННЯ В ЛІРИЦІ МАРІАННИ КІЯНОВСЬКОЇ (ЗБІРКА «373»)

Анотація

Стаття присвячена аналізу мотиву богопізнання у віршах збірки «373» Маріанни Кіяновської, сучасної української письменниці, лауреатки Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
Мета статті – дослідити художні способи реалізації мотиву богопізнання в поетичних текстах зібрки «373»,
розкрити творчу рецепцію образу Бога в ліриці авторки. Ця мета зумовлює виконання таких завдань: розкрити ідейне
навантаження та функції образу Бога в метафізичній поезії Маріанни Кіяновської; з’ясувати способи реалізації мотиву
богопізнання в контексті художньої філософії Маріанни Кіяновської; окреслити роль особистісного екзистенційного
досвіду в побудові образу Бога; визначити своєрідність авторського трактування мотиву богопізнання в поезії збірки
«373». У науковій аналітиці окресленої проблеми застосовано біографічний, психологічний, культурно-історичний,
герменевтичний методи, а також використано метод екзистенціальної інтерпретації літературних текстів.
Увага зосереджена на філософсько-релігійних координатах поетичного тексту Маріанни Кіяновської, у якому
трансцендентне постає як об’єкт духовно-релігійного та естетичного досвіду. Простежено, як у ліричному дискурсі
поетеси формується індивідуальна художня теософія, що ґрунтується на традиційних християнських мотивах і постмодерністській інтерпретації сакрального.
Доведено, що мотив богопізнання репрезентовано як багатовимірний внутрішній процес духовних шукань ліричної героїні поезій Маріанни Кіяновської. Поезія збірки «373», таким чином, формує унікальний поетичний простір,
у якому Бог – це осердя буття людини, основа її світоглядно-ціннісних орієнтирів, простір метафізичних одкровень.
Зроблено висновок, що мотив богопізнання в ліриці поетеси реалізується не через конфесійну догматику, а в межах
індивідуально-авторської ціннісної парадигми, філософії буття, що виводить поетичну мову збірки «373» на рівень
теософського осмислення світу.