ПРОНОМІНАТИВНИЙ АДʼЄКТИВ ЯК ЗАСІБ ТЕКСТОТВОРЕННЯ

Анотація

Статтю присвяченопрономінативному
ад’єктиву як засобу текстотворення, який має дві позиції, а
саме: займенник це використовується як звичайне субстантивне слово або займенник це використовується як один із
головних компонентів біномінативного речення.
Актуальним є визначення ролі анафоричних відношень у семантичній організації речення та суміжних синтаксичних конструкціях. Відомо, що людина у мисленнєво-комунікативній діяльності оперує не стільки мовними одиницями, а скільки конструктами, які мають різноманітну маніфестацію у синтаксичних моделях та тексті.
Мета дослідження – дослідити та описати актантні (аргументні) та предикатні анафоричні відношення з прономінативним ад’єктивом.
Виконання поставленої мети зумовило реалізацію таких завдань: 1) узагальнити поняття анафоричних відношень
як різновид семантичних; 2) дослідити анафоричні відношення з прономінативним адʼєктивом це у художньому тексті.
Звернено увагу на те, що займенник це є універсальним анафоро-дейктичним словом, яке може відсилати до
будь-якого фрагмента тексту. Анафоричний конструкт співвідноситься з антецедентом (смисловим джерелом), який
репрезентований семантичними актантами та семантичними предикатами. З позицій семантичного синтаксису виділено актантну і предикатну анафори. Під актантною (аргументною) анафорою розуміємо відношення між семантичними актантами (аргументами), які полягають в тому, що в смисл одного семантичного актанта входить відсилання
до другого, під предикатною – відношення між анафоричним конструктом це і предикатом. Антецедент як компонент
анафоричних відношень репрезентований кількома типами конструкцій: окремими словами, словосполученнями,
цілісною синтаксичною конструкцією, великими відрізками тексту, а саме: іменником з прийменником, субстантивованим прикметником, дієслівним словосполученням. Займенник це в синтаксичних конструкціях може виступати
субʼєктом і обʼєктом. Зв’язок між анафоричним конструктом та антецедентом встановлюється на рівні однієї синтаксичної конструкції або на рівні суміжних синтаксичних конструкцій, абзаців. Анафоричний зв’язок може поєднувати предикативні частини синтаксичної конструкції, суміжні синтаксичні конструкції і водночас виступає засобом
зв’язування інформації в тексті. Займенник це вживається у випадку відсилання адресата до попереднього контексту
– ретроспективних анафоричних відношень, які утворюються в результаті згадування прономінативним ад´єктивом це
предиката з семантичними аргументами (актантами), а також у випадку відсилання до наступних фрагментів контексту – проспективних анафоричних відношень, які утворюються за допомогою препозиції займенника це та постпозиції
предиката з аргументами (актантами). Прономінативний адʼєктив це співвідноситься із наступним антецедентом, що
й кваліфікуємо як катафоричні відношення. Займенник це переносить смисл однієї синтаксичної конструкції в другу
синтаксичну конструкцію і робить її залежною від першої. При предикативних анафоричних відношеннях анафоричний конструкт може співвідноситися з однією клаузою, двома клаузами, трьома клаузами, п’ятьма клаузами. Висвітлено участь ад’єктиву у вираженні актантної, предикатної та предикативної анафор.
Як показують результати дослідження, займенник це слугує засобом компресії, економії тексту, а також співвід-
несення з окремим словом, словосполученням, реченням чи текстом, виступаючи водночас засобом як граматичної,
так і семантичної організації тексту. Прономінативний ад´єктив це виступає одним із компонентів когезії текстової
організації.